Понад 200 видів рослин вирощує у теплицях родина Михальчуків-Дацюків з Рожища. Бізнесом почали займатися чотири десятиліття тому. Зараз на полі та в парниках працює семеро членів родини: бабуся з дідусем, мама з татом, двоє синів і майбутня невістка, пише agronews.ua.

Як розповів найменший член родини 19-річний Ілля, з його ініціативи у теплицях всі працюють з раціями. Хлопець каже, що цю технологію всі оцінили, бо дуже зручно, коли щось потрібно передати чи сказати, щоб далеко не ходити.

“Я пропоную ще нам по моноколесу взяти, щоб отак їздити, але трохи затратно, бо територія велика і нерівна”, — говорить наречена Іллі Марія.

Загалом три покоління родини вирощують городину, квіти та ягоди в 11 теплицях, на загальній площі орієнтовно 13 соток, каже Ілля. А озпочали по суті цей сімейний бізнес ще 40 років тому бабуся з дідусем, коли втратили роботу.

“Ми з дідом виросли в селі. Батьки нас привчили до труда змалку. І гуси пасли, і корови, і все на грядці. Ми так привикли та любимо таке. Пенсія зовсім мала, скільки в тебе 3300, в мене 3000. І якби не оце во допоміжне, просто не представляю, якби ми жили”, — говорить 72-річна Валентина Михальчук.

78-річний Адам Михальчук завжди допомагає дружині. Розповідає, що починають підготовку насіння ще зимою, з лютого — висівають, а у травні настає найгарячіший період — базари.

“Я працював в сільгосптехніці до пенсії, інженер-діагност по колгоспах їздили, ремонтували трактори, а жінка була майстром на консервному заводі. А в вільний час займались в теплицях. Ми самоучки були – що не получалося, що не вміли, але поступово собі навчилися”, — каже Адам Михальчук.

В розсаднику господарює донька Олена. Жінка каже, що вирощують все, щоб було різноманіття: 40 сортів помідорів, ультраранню, ранню, голландську, цвітну, броколі, савойську, пекінку, синю і звичайну капусти, баклажани, помідори, перець горох, кукурудзу сортову, базилік, селеру кореневу і листову.

“Стараємось, щоб на різний гаманець було: і дешевше, і дорожче. Я завжди хотіла продовжувати справу батьків і займатися теплицями”, — говорить Олена.

Ілля з нареченою Марією, яка через війну переїхала на Волинь з Харкова, готують розсаду до продажу на ринку. У сезон сім’я працює практично без вихідних, графік ненормований.

“В неділю, якщо серйозної роботи не робимо, то підливаємо, накриваємо, відкриваємо, доглядаємо, щоб все було добре, щоб все жило. Бо можна прийти на годинку пізніше – і все, нічого не буде”, — каже Ілля.

Вирощене реалізовують на місцевих ринка: бабуся з дідусем продають в Рожищі, а Олена з майбутньою невісткою їздить на базар до Луцька. Частково відправляють продукцію поштою в інші міста, розповідає Олена. З її слів, реалізувати вирощене через погоду цього року важко.

“То було жарко всі люди на садіння настроїлись, погоди знов немає. І все вже в нас – капуста, гарна, помідори, але холодно. То мороз, то приморозок, то жарить. Але нічого, ми сильні, ми вистоїмо”, — каже жінка.

Родина мріє про те, щоб наступні покоління Михальчуків-Дацюків продовжувало сімейний бізнес у теплицях.