Ділянки з абсолютною заповідністю потрібні і природі, і людині
За матеріалами інтернет-видань
25.09.2026
24
Що таке абсолютна заповідність і навіщо вона взагалі потрібна
В українському законодавстві є доволі цікаве поняття — режим абсолютної заповідності. Визначення його дуже просте: це «повне невтручання людини у природні процеси з будь-якою метою».
Джерело: Київський екоголого-культурний центр, сторінка ФБ.
На перший погляд може виникнути цілком логічне питання: а навіщо взагалі потрібні території, на яких людина принципово не втручається у природні процеси? Чому не можна десь прибрати повалені дерева, десь «почистити» ліс, десь підгодувати тварин, десь «відрегулювати» їх чисельність, якщо нам здається, що їх стало забагато, а десь, навпаки, щось посадити чи покосити?
Проблема в тому, що ми дуже звикли сприймати природу як систему, якою людина повинна постійно керувати. Якщо дерево впало — його треба прибрати.
Якщо тварин багато — когось треба відстріляти.
Якщо ліс виглядає неохайно — його треба «почистити».
Якщо щось заросло — викосити.
Але природні системи існували задовго до людини, до появи лісгоспів чи мисливських господарств і до бажання людини навести там свій «порядок».
Абсолютна заповідність потрібна саме для того, щоб хоча б на частині природних територій природа могла існувати і розвиватися без нашого постійного втручання та без спроб підганяти її під людські уявлення про те, як вона повинна виглядати і функціонувати.
І це важливо не лише для самої природи. Такі території мають величезну наукову цінність.У міжнародній природоохоронній практиці найближчою за цією логікою є категорія Ia IUCN — Strict Nature Reserve, тобто території суворої охорони. Український режим абсолютної заповідності та категорія Ia IUCN юридично не є одним і тим самим поняттям, тому ототожнювати їх неправильно, але сама ідея максимального обмеження людського втручання є близькою.
І от що цікаво: Міжнародний союз охорони природи прямо зазначає, що такі території можуть бути «indispensable reference areas for scientific research and monitoring» — незамінними еталонними територіями для наукових досліджень і моніторингу.Простими словами, якщо ми хочемо зрозуміти, як людина змінює природу, нам необхідно мати місця, з якими можна порівнювати ці зміни.
Бо якщо ми скрізь рубаємо, косимо, прибираємо, підгодовуємо, відстрілюємо, змінюємо чисельність тварин, прокладаємо дороги, втручаємося у водний режим, а потім починаємо досліджувати «природну екосистему», виникає цілком очевидне питання: а з чим ми будемо порівнювати результат нашого втручання?
Саме тому ділянки, де природні процеси можуть тривалий час відбуватися без постійного людського коригування, є особливо цінними для довгострокового наукового моніторингу. Вони дозволяють спостерігати, як змінюється ліс без рубок, як поводяться популяції тварин без постійного вилучення частини особин, що відбувається після падіння старих дерев, як відновлюється рослинність, як працюють хижацтво, конкуренція, природна смертність, розклад та інші процеси, які ми іноді намагаємося «виправити», бо вони не відповідають нашим уявленням про порядок.
До речі, український Закон «Про природно-заповідний фонд України» також виходить із того, що цінністю є не лише окремі тварини чи рослини. У статті 15 Закону йдеться про збереження природних комплексів та об’єктів у природному стані, підтримання природних спонтанних процесів і явищ та їх вивчення. І це принципово важливо. Охорона природи — це не лише врятувати конкретного орла, вовка, зубра, рідкісну рослину чи старе дерево. Це ще й дати можливість відбуватися самим природним процесам, навіть якщо вони не завжди виглядають красиво чи «правильно» з людської точки зору.
Наприклад, старе дерево падає і починає розкладатися. Людині часто хочеться його прибрати на дрова — ну що воно тут валяється? Але для екосистеми це зовсім не сміття. Впала деревина є середовищем існування та ресурсом для грибів, комах, мохів, лишайників, птахів та багатьох інших організмів. І це не просто красиве екологічне твердження. Глобальний метааналіз, опублікований у 2023 році в Biological Conservation, який узагальнив результати 40 досліджень із 22 країн, виявив статистично значущий позитивний зв’язок між кількістю мертвої деревини та біорізноманіттям, зокрема різноманіттям рідкісних видів.
Так само працює і природний скон тварин. Туша загиблої дикої тварини для нас може виглядати як щось, що треба негайно прибрати, але в природі це ресурс для цілого комплексу організмів і частина кругообігу поживних речовин. Падаль використовують хижі та падальницькі тварини, птахи, комахи, мікроорганізми, а поживні речовини зрештою повертаються в ґрунт і далі в екосистему. Наукові роботи окремо досліджують роль падалі у підтриманні біорізноманіття та природних екологічних процесів. Тобто абсолютна заповідність дає можливість існувати не лише тій «красивій природі», яку ми любимо фотографувати.
Вона залишає місце для всього природного циклу — народження, старіння, хижацтва, конкуренції, загибелі, розкладу і відновлення.
Окрема тема — дикі тварини і полювання.Іноді вплив полювання сприймають дуже спрощено: одну тварину застрелили, інші залишилися, отже вплив полягає лише в тому, що популяція стала на одну особину меншою.
Насправді мисливський тиск може впливати і на поведінку тих тварин, які залишилися живими.
Дослідження із застосуванням GPS-моніторингу показують, що тварини можуть змінювати пересування, використання території та поведінку залежно від мисливського тиску. Наприклад, дослідження канадських казарок, опубліковане у 2025 році в журналі Movement Ecology, зафіксувало зміни їхньої рухової поведінки у відповідь на полювання. Автори використовують поняття landscape of fear і schedule of fear — «ландшафт страху» та «розклад страху».
Тому ділянки, де немає полювання та постійного вилучення тварин, важливі ще й тому, що дозволяють досліджувати поведінку тварин і природну динаміку їхніх популяцій без цього конкретного людського чинника.
І тут ми підходимо до питання, яке особливо часто виникає, коли йдеться про заповідні території: «А що робити, якщо якихось тварин стане забагато?»Саме формулювання «забагато» вже потребує пояснення.
Забагато для кого і порівняно з чим
Для самої екосистеми
Для сусідніх сільськогосподарських угідь
Для лісового господарства
Для мисливського господарства
Хто визначив ту кількість тварин, яка вважається «нормальною» або «оптимальною»?
Як проводився їх облік? Яку роль відіграють кормова база, міграції, хижаки, конкуренція, захворювання та інші природні фактори?
І чому, якщо людині здається, що виникла проблема, відповіддю на неї автоматично має ставати відстріл?
Одна з великих цінностей територій абсолютної заповідності саме в тому, що вони дозволяють спостерігати за природною динамікою популяцій без нашого постійного бажання підганяти кількість тварин під цифру, яку ми самі вважаємо оптимальною.
Ми дуже часто виходимо з презумпції, що людина має право втручатися в природу, доки хтось не доведе, що цього робити не можна.
Нам здається значно логічнішим протилежний підхід: залишити хоча б частину природних територій самій природі й перестати постійно підганяти її під себе.
Бо замість того, щоб учитися жити в гармонії з природою, людина надто часто намагається переробити природу під власні уявлення про те, якою вона має бути і чим має бути для нас корисною.
Ділянки з абсолютною заповідністю потрібні природі, але не меншою мірою вони потрібні й нам самим — як можливість побачити, дослідити і зрозуміти, як функціонує екосистема, коли ми не намагаємося весь час керувати нею вручну.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ