Добрива по суті зненацька подорожчали мало не наполовину: тваринництву нічого не залишаєжться, як рятувати аграрний комплекс

Пшениця сьогодні не окуповує витрат на вирощування. Одне господарство перестало везти врожай на елеватор. Тепер ним годують власне стадо. Директорка пояснює, чому саме так можна пережити кризу.

Добрива під озиму посівну подорожчали майже наполовину порівняно з минулим роком, а собівартість пшениці перевищує 5 грн/кг за критично низької ринкової ціни. Тож агрофірма імені Шевченка з Бахмацької громади на Чернігівщині робить ставку на тваринництво: зерно не продає, а переробляє на корми, розповіла директорка Алла Кравченко «Інформаційному порталу Чернігівщини». Господарство, третє в Україні за надоями, утримує 3,3 тис. голів великої рогатої худоби, з них 1,1 тис. дійних корів, і торік отримало від кожної в середньому понад 13 т молока – близько 43 л на добу.

«Тваринництво – це додана вартість. Цей рік покаже всім: у кого є тваринництво – ми виживемо», – переконана Кравченко. За її словами, корми з власного зерна «з'їдаються й повертаються молоком та м'ясом».

Рослинництво нині майже не заробляє. До подорожчання ресурсів додаються часті зміни законодавства, проблеми з бронюванням працівників і брак кадрів, що не дає розширювати виробництво.

Читайте також: Аграрії за кілька місяців втратили $3 млрд обігових коштів: на гектар лишилося $100 – Висоцький

За розрахунками редакції, за нинішньої середньої закупівельної ціни молока, яку називає Асоціація виробників молока, одна така корова дає продукції приблизно на 214 тис. грн на рік. Під кожну дійну корову в господарстві відведено гектар кормових культур, тож кожен гектар «перетворюється» приблизно на 13 т молока.

Зерно повертається молоком і м'ясом

Господарство працює за замкненим циклом: під корми виділено 1,2 тис. га, у серпні 2022 року запустили власний комбікормовий завод, а у 2023-му – преміксову лінію та грануляцію. Окрім корів, підприємство утримує 16,5 тис. свиней і має статус племінного репродуктора. Молочну сировину купують великі переробні компанії.

Цей запас міцності агрофірма перевірила ще у 2022 році, коли частина території громади опинилася в окупації, а логістика зупинилася.

«Коли не було логістики, молоко роздавали людям, згодовували телятам, робили масло й сухе молоко. Ми самі себе забезпечили й допомагали іншим», – згадує Кравченко.

Сьогодні в агрофірмі працюють 283 людини, а в групі компаній – близько 630. Підприємства групи забезпечують приблизно третину надходжень до бюджету громади, щодня возять працівників двома автобусами з Бахмача та Дмитрівки й підтримують сільську школу, де навчається понад 70 дітей.

Автор оригінального матеріалу: Микола Латун,
студент 4-го курсу групи ЖР-23-1-фмб
кафедри журналістики, видавничої справи, поліграфії
та редагування Фахового коледжу «Освіта»
Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»