"Якщо ви хочете розсмішити Бога, розкажіть йому про свої плани", – це іронічне висловлювання належить колишньому колезі Володимира Зеленського, славетному американцю Вуді Аллену. І для нашої країни воно особливо актуальне.
Упродовж останніх десятиліть історія регулярно втручалася в українські плани, руйнуючи їх до втіхи гіпотетичного вищого розуму.
Українці смішили Господа наприкінці 80-их, коли пов'язували власне майбутнє з приреченою радянською імперією: взяти хоча б легендарну Ірину Фаріон, яка примудрилася вступити до КПРС у квітні 1988-го.
Українці смішили Творця 20 років по тому, коли наші плани будувалися на вірі в глобальну стабільність, а тим часом до нас уже підкрадалася світова фінансова криза 2008-го.
Ясна річ, Всевишнього смішили і 2013-го, коли країна готувалася до підписання Асоціації з ЄС у Вільнюсі – і не припускала, що натомість на неї чекає низка неймовірних історичних потрясінь.
І, звісно ж, ми смішили Творця на початку 2020-го, коли намагалися щось планувати напередодні пандемії COVID-19.
Проте весь колишній досвід невдалого планування тьмяніє на тлі того, з чим довелося зіткнутися Україні 2022-го.
Повномасштабна війна миттєво занурила десятки мільйонів українців у простір непередбачуваного та несподіваного.
І якщо свого часу нинішній глава держави засвітився у передачі "Розсміши коміка", то 24 лютого кожен із нас став учасником шаленого шоу "Розсміши Бога".
Славнозвісна промова про травневі шашлики, яку недоброзичливці досі пригадують президенту Зеленському, ілюструє це якнайкраще.
Люди, які планували присвятити 2022-ий рік рутинній роботі, навчанню чи бізнесу, вбралися у військовий стрій та опинилися в окопах.
Люди, які не збиралися полишати постійне місце проживання, опинилися за тисячі кілометрів від власних будинків.
А людям, котрі сподівалися провести нинішній рік з максимальним комфортом, довелося освоювати навички виживання в екстремальних умовах.
Якось розправившись із українськими планами, велика війна продовжує безжально їх руйнувати: не лише у прифронтовій зоні, а й у глибокому тилу.
Кожна тривала повітряна тривога змушує переглядати чийсь розпорядок дня. Кожне відключення електроенергії за графіком ламає чиїсь задуми. Кожна нова атака Кремля ризикує знищити чиїсь надії та очікування.
Непередбачуваність, невизначеність, невпевненість у завтрашньому дні – мабуть, це головні бичі воєнного часу.
Непрогнозований характер ворожих ударів бентежить більше, ніж самі удари. Хаотичні відключення світла створюють більший дискомфорт, ніж відсутність світла. А постійні чутки про новий наступ із білорусі породжують не меншу тривогу, ніж реальна спроба наступу.
Війна спонукає багатьох українців жити одним днем, оскільки сьогоднішні можливості завтра можуть зникнути.
Вона підштовхує до знецінення будь-яких довгострокових цілей. Не треба будувати жодних планів, не потрібно розглядати перспективи, не треба думати про розвиток і рух уперед – такий стиль існування починає здаватися нормальним та виправданим.
Але це саме те, чого слід щосили уникати: тому що саме цього прагне наш ворог.
По суті, актуальна мета росії полягає в тому, щоб перетворити Україну на країну з нульовим горизонтом планування. Країну, яка живе від блекауту до блекауту, від однієї ракетної атаки до іншої. Країну, яка вимушено імпровізує, гарячково латає дірки, намагається протриматися найближчі 24 години і більше не дивиться у майбутнє.
А тому вдивлятися вперед на тижні, місяці і навіть роки означає перемагати.
Що таке "незламність", про яку стільки йдеться в Україні останнім часом? Фактично це здатність планувати українське майбутнє у розпал повномасштабної війни. Всупереч непередбачуваним обставинам; на зло несподіваним ворожим атакам; всупереч невизначеності та непередбачуваності всього того, що відбувається навколо нас.
Справжня незламність – це вміння будувати максимально продумані та гнучкі плани з урахуванням усіх можливих "якщо". Плани, які вже не викликають у Господа саркастичної усмішки.
Це генератори та павербанки, які завбачливо придбані ще до 10 жовтня і виручають своїх власників сьогодні.
Це робота, яку доводиться робити під час блекауту, яка виконується без зриву дедлайнів.
Це бізнес, який справляється з військовими форс-мажорами і не відмовляється від своїх зобов'язань перед клієнтами та партнерами.
Це деталі майбутнього відновлення країни, які вже зараз обговорюються, задовго до завершення бойових дій.
І, ясна річ, це ретельно сплановані операції Збройних сил України.
Достатньо згадати вересневе визволення окупованої частини Харківщини. За свідченнями авторитетних джерел "The New York Times", підготовка контрнаступу ЗСУ велася протягом кількох місяців з початку літа 2022-го.
Український план, розроблений за участю союзників, був бездоганно продуманий та блискуче втілений у життя. Чого не можна сказати про військове планування у виконанні нашого супротивника.
"Взяти Київ за три дні", "окупувати Україну за десять днів", "висадити десант в Одесі і вийти до Придністров'я", "захопити весь Донбас до середини літа" – з 24 лютого ворожі плани змінювалися вже кілька разів, але будь-якого з них було достатньо, щоб викликати у Всевишнього напад істеричного сміху.
У змаганні під назвою "Розсміши Бога" росія, що воює, давно і впевнено випереджає Україну.А наше завдання – довести російське лідерство до логічного кінця.
Поставити агресора в положення, коли на зміну сміховинним планам прийде абсолютна неможливість будь-що планувати.
Сьогодні у Києві багато сперечаються про те, як має виглядати беззаперечна поразка москви у великій війні. Але, мабуть, один критерій лежить на поверхні.
Переможена росія – це країна, якій доведеться жити одним днем. Тому що її завтрашній день уже не залежатиме від російських планів та російських зусиль.
Михайло Дубинянський, УП.