Європа суттєво збільшує заповідні зони нацпарків

   Володимир Борейко, Київський еколого-культурний центр (КЕКЦ), стор. ФБ.

   У Німеччині, Австрії заповідні зони національних парків, або як їх ще називають-зони природної динаміки, займають 50-90% території парку. У класичному європейському національному парку збереження природи переважає над усім іншим. У Румунії заповідна зона нацпарків становить понад 50% території парку.

   У нацпарках Швеції, Швейцарії, Фінляндії та Іспанії повний захист від впливу людини має вся територія парку, тобто режим заповідності поширюється весь парк.

   У багатьох європейських країнах, крім завдання збереження редких видів флори і фауни, ставиться завдання підтримки еволюції природи, динаміки природних процесів та явищ, збереження дикої природи у природному стані, коли вона розвивається за своїми законам саморегуляції та саморозвитку. Збереження екологічної цілісності та підтримання природних екосистем якомога більше  в природному стані є головною метою європейських національнальних парків.

   Поряд із заповідниками, на національні парки Європи покладено основне завдання щодо збереження природи в природному стані. Тому саме заповідники та національні парки є у більшості європейських країн центральною ланкою всієї системи природних територій, що охороняються.

   З 2000-х років у багатьох європейських країнах почався процес масового  створення заповідників (територій найсуворішої охорони – категорія І-а МСОП). В Іспанії таких заповідників вже 116, у Швеції-3121, у Норвегії-2189, у Фінляндії-123, Болгарії-55, Румунії-55, Словакиї-351.

   Практично у всіх європейських країнах у національних парках припинене полювання - в Німеччині, Італії, Іспанії, Ірландії, Швеції, Фінляндії, Австрії, Польщі, Румунії, Болгарії, Франції. У багатьох країнах в нацпарках заборонено і риболовлю. У Німеччині та Австрії на законодавчому рівні ухвалене рішення про доведення заповідних зон у нацпарках до 75% території НВП, у Чехії – у 2017 р. прийнято рішення про доведення заповідних зон у нацпарках до 50% території НВП. Відповідно до цього закону основне завдання чеських

нацпарків-це захист дикої природи і зона заповідності повинна покривати більше половини території нацпарку.

На це дається 30 років з моменту організації ції парку. Девіз національних парків Німеччини- «Дозволити природі йти своїм еволюційним шляхом». Зараз у більшості німецьких нацпарків заповідна зона складає більше половини території парків, а в 9 із 16 - більше 60% території парку. Німецькі екологи вважають, що кращий спосіб управління національним парком-за допомогою невтручання. Як і те, що короїди - це не шкідники, а частина природної динаміки лісу.

   Активно з 2000-х років почала створювати у себе суворі заповідники Франція. З середини 2000-х років тут вже створено 3 суворі заповідника площею понад 2 тис. га кожен.

   У 2009 р. Європарламентом ухвалено резолюцію про збереження дикої природи в Європі, яка зобов’язує країни Євросоюзу охороняти дику природу. Планується території дикої природи на суші в Європі довести до 5%. Німеччина та Австрія планують до 2020 р. довести території дикої природи (суші) до 2%, включаючи 5% строго заповідних лісів. При цьому Австрія змінила свої лісові закони, визнавши пожежі частиною природної динаміки заповідних лісів .Фінляндія вже має 5,2% площі строго заповідних лісів (від усієї лісової площі), Швеція - 4% заповідних лісів.

   В Україні, нажаль,  площа суворої заповідності складає (без Криму) всього... 0,88% країни.

   Як ми бачимо, країни Євросоюзу взяли курс на розширення  заповідних зон національних парків, створення суворих заповідників (категорія І-а МСОП), збільшення загального відсотка саме суворої  заповідності, вони підтримують концепцію заповідності (невтручання в природні процеси на природних територіях, що охороняються), беруть під охорону та розширюють території дикої природи. Це потрібно для виживання самої людини.