Василь Камашев — ветеран з села Шевченкове Миколаївської області. Після двох з половиною років служби у ЗСУ чоловік повернувся до цивільного життя. Нині разом із дружиною відновлює господарство, пошкоджене російськими обстрілами, обробляє поля та виховує трьох дітей, пише agronews.ua.
До повномасштабного вторгнення Василь з дружиною Юлією займалися сільськогосподарською діяльністю. Власна справа приносила заробіток та задоволення. Проте вторгнення російських військ у 2022 році поставило бізнес на паузу.
«І зерновими, і овочами, тільки був трошки більший об’єм овочів. Займалися з хлопцями ми разом, своя справа така була. А коли почалась повномасштабна, то якраз ми попали в таку зону, що повномасштабна проходила на нашій землі, на нашій території», — розповів Василь.
У перші місяці війни Василь вивіз свою родину, а сам лишився і почав допомагати односельцям.
«Коли прилетіло нам в будинок, будинок був зруйнований, техніка була побита, посіви всі згоріли і вже такий був відчай, і вже тікати не хотілось. Дружину з дітьми вивіз, а сам був до останнього на місці, в селі. Працювали тут, допомагали людям, допомагали вивозити військових поранених, цивільних поранених, гасили пожежі», — пригадує чоловік.
Під час першого штурму російські війська залишили свою бронетехніку на заправці в селі, каже Василь.
«Ми з другом Сашком вирішили десь її сховати, бо тут заправка стоїть, паливо в бочках, раптом прилетить, будинки поруч. Я їду бігом додому, чіпляю трактор, трос, і ми чіпляємо його (танк — ред.) за трактор і тулимо. Але заховали, все нормально, утягнули її. Потім приїхали хлопці з 59-ки і забрали», — згадує чоловік.
Порадившись з дружиною, Василь вирішив йти добровольцем до лав ЗСУ. Разом із товаришами долучився до війська. Спершу був у морській піхоті, згодом у Повітряних силах. Військовослужбовець виконував бойові завдання на Донецькому та Запорізькому напрямках.
«Я вирішив піти і зі мною зібралися ще чотири побратими. Хлопці, з якими в нас тут був колектив «мопедних войск». Які бігали на мопедах, на мотоциклах, там гасили пожежі, бо машинами було і небезпечно, і розхід по бензину був трошки більше. Ми з хлопцями зібрались і пішли у військкомат. І все, так ми потрапили до Збройних сил», — розповів чоловік.
У ЗСУ чоловік прослужив два з половиною роки. Після повернення з фронту, каже Василь, було складно адаптуватися до повсякденного життя.
«Взагалі нічого не хотілося робити — будинок був зруйнований, така була апатія до всього. А коли народилась донька, якесь таке перезавантаження пішло. Саме сім’я, родина і народження дитини — воно зробило свою добру справу. Що годі, треба рухатися, треба щось робити», — каже ветеран.
Тоді ж родина почала поступово відновлювати своє господарство.
«Я займаюсь зараз вирощуванням овочевих культур, також є зернова група, є соняшник, але більше уваги приділяю саме овочам. Бо зернові посіяв собі і раз покормив, побризкав весною і все, а на овочах треба жити», — каже Василь.
Поки Василь працює в полі, про його саджанці капусти дбає дружина Юлія. «Добрива їй намішаю і все, в нас така — сімейна справа, можна сказати».
«Коли чоловік зайнятий, на полі працює, то я поливаю нашу капусту. До цього в теплиці в нас був кавун і огірок. Там зараз вже пусто, бо вже все вивезли на поля і там вже воно все росте», — розповіла жінка.
Юлія також має своє господарство — дружина ветерана вирощує хризантеми.
«Ще до 2014 року, як я тільки почала займатися саме хризантемою, то ми з мамою і з чоловіком їхали в Крим на Бал хризантем. І напевно ще відтоді в мене з’явилася така любов до цих хризантем», — каже Юлія.
«Спочатку один кущик купила, потім другий, потім третій і так більше, більше, більше. Потім, коли їх стало вже занадто багато, бо місця не вистачало в квітнику, почала висаджувати на город».
У Василя і Юлії троє доньок, які також допомагають батькам у господарстві.
«На поле їздили, допомагали. На цибулі бур’яни рвали, такі задоволені були, кажуть: «Коли канікули, папа, гроші підемо заробляти, ти нам будеш платить гроші?» Я кажу: звичайно буду», — сміючись, розповів Василь.
Окрім огірків, цибулі й капусти на полі у Василя ростуть і кавуни. Чоловік жартує — майже херсонські. «Ми тут майже на кордоні, то можемо казати, що прикордонні кавуни».
Ветеран не планує зупинятися на досягнутому — хоче збільшити площу посівів та овочевих культур.
«Більше борщовий набір, щоб було людям де і що купувати, а не перевозити десь з-за кордону. Щоб було своє, справжнє, без хімікатів крепких», — сказав чоловік.
Василь і Юлія продовжують власноруч відбудовувати все, що відібрала в них війна.