Коні, не вірте свиням...

    Таміла Панасюк, поетеса, фото і вірш із мережі ФБ.

Конюшня… Чисто… Мешкають в ній коні,

Гуртом працюють… Трудяться щодня,

Спокійні… Чесні… Й дуже благородні,

Аж раптом десь узялася свиня:

«Впустіть мене у стайню!» - верещала:

«Комусь на м'ясо впала в око я,

Щодуху я від колія втікала,

То ж буду з вами, як одна сім'я».

Коні погодились і льоху прихистили,

Все ніби добре, мирно, без пригод,

Свиня все рила... Коні щось возили,

Невдовзі вона вивела «приплод»

Малі, рожеві, наглі поросята,

Виросли враз… Конюшня замала,

Всю територію зпаскудили завзято:

«Свинарник тут! Бо стайня вже була!»

Сьогодні заявляємо відкрито:

«Що маємо такі ж як ви права,

Бо спільні в нас і жолоб, і корито,

Все тепер наше: - І зерно, й трава!»

Коні мовчали… Тихі і сумирні,

З повагою віднеслись до гостей,

Їм ніколи, бо клопоти щоденні,

А свині все плодили - знов свиней…

Розплодились - «Не стайня, а свинарник,

Тепер тут свинські правила життя!»

- Сказав кабан: - «І я тут господарник!

Нам треба вдосталь гною, і сміття!»

В таких умовах коні захворіли,

Покинули вже не своє житло,

Свині ж свиней вже стільки наплодили,

Так ніби коней тут ніколи й не було…

От так і в нас… У славній Україні,

Споконвіків диктують моZK@лі,

Права качають, як  цій притчі свині,

І що вони... «пани» на цій землі…

Кожна свиня вирішує й диктує:

Що нам любити? - Мову, чи язик?

І землю нашу спалює й шматує,

Смердючий її, лапоть - черевик…

Ми, УКРАЇНЦІ, віримо у БОГА,

Восторжествує правда на землі…

До волі і свободи в нас дорога…

У кожній хаті з хлібом на столі…