Познайомилися в центрі соцадаптації Дніпра, закохалися і одружилися. 29 вересня пара евакуйованих молодят, 50-річна Марина та її коханий 48-річний Олександр, розписалися серед друзів та працівників шелтера. За словами жінки, з нареченим знайомі три місяці, одразу знайшли спільну мову та кожен вечір проводили за розмовами.
Як переселенці опинилися в центрі соцадаптації та чому вирішили побратися — читайте у матеріалі.
«Познайомилися, як в транспорті громадському. Їдеш, бачиш людину. Розмовляли, сподобалися один одному. Ну, у всякому чому, мені точно. Позитивний, веселий. Ну взяла на пробу, скажімо так, подивимося далі, що буде», — сказала вона.
За словами дружини, три місяці тому волонтери евакуювали її з прифронтового Краматорська. Рідне місто війська РФ обстрілюють дронами та КАБами, евакуюватися вирішила, бо боялася, що і її будинок знищать. Розповіла, самій складно пересуватися через другу групу інвалідності після того, як рік тому її збила автівка. У Краматорську, каже, залишився її рідний дядько.
«Ну вже, я вчора дзвонила дядьку, він ще там поки... бомблять. Тобто так і продовжується. І я не думаю, що буде краще. Саша мені тут дуже психологічно допоміг, один одного підтримували», — зазначила жінка.
Як розповіла Марина, до цього ніколи не була заміжньою. На пропозицію Олександра погодилася спочатку жартома, а потім вирішили влаштувати весілля.
«Та ну, ми спочатку жартували, а потім... А потім це виявилося серйозним, тому... Жарт затягнувся і став більш серйозним. Я перший раз буду прізвище змінювати. Незвично. Ну весь процес цей. Тобто, коли хтось там грає весілля — це одне. А в головній ролі виступати…», — розповіла вона.
Наречений Олександр розповів: 29 липня евакуювався з Нікополя, там жив у гуртожитку, по якому війська РФ били дронами. Чоловік пережив інсульт, після цього пересувався на кріслі колісному. Нині, каже, намагається самостійно ходити. Пропозицію коханій Марині вирішив зробити після підказки друзів.
«Ми ж перший раз зустрілися на реабілітації спортивній. Вона ж погано ходить. Я взагалі на кріслі колісному був. Знайомі поштовх дали, щоб пришвидшився. І так і зробив пропозицію, не хотів розлучатися взагалі. Ну, сиділи ввечері, тепло. Погода гарна була. Кажу: Виходь за мене заміж. Ну, так спонтанно. А вона погодилася. Кажу: "Я не жартую". Вона: "Я теж!"», — зазначила він.
Підготуватися до весілля Марині допомагала її подруга Оксана. Жінка — переселенка зі Словʼянська. Каже: одразу побачила, що пара закохана.
«Нині на душі тільки радість за них, вони дуже підходять один одному, вони дуже люблять один одного. Вони постійно разом. Марина завжди казала, який Саша гарний, добрий. Хочеться їй побажати миру та аби вони обидва відновили здоровʼя. Навіть під час війни, ось такі союзи, вони потрібні», — розповіла вона.
У цьому центрі для маломобільних людей Марина з Олександром — вже друга пара, які наважилися одружитися, каже директорка комунального закладу соціального захисту Центру соціальної адаптації Дніпровської міської ради Юлія Смолярчук. Нині парі допомагають з оформленням всіх необхідних документів щодо інвалідності.
«Окрім того, що ми домовилися і допомогли їм подати заяву у РАГС, ми організували приїзд жінки, яка допомогла зробити зачіску пані Марині. Ми допомогли із сукнею весільною, також ми зараз відвеземо їх до РАГСу і назад привеземо. Тобто всебічну допомогу і підтримку, яку ми можемо. До подарунка ми приготували два набори постільної білизни», — каже вона.
За словами посадовиці, нині парі шукають подальше постійне місце проживання, пристосоване до їхніх потреб у маломобільності.
