У Петриківці на Дніпропетровщині відкрили перший храм Православної церкви України (ПЦУ), присвячений пам’яті полеглих воїнів.Ініціаторкою та головною спонсоркою проєкту стала Ірина Тезик — мати полеглого захисника України Костянтина Тезика, який загинув під Бахмутом у 2023 році. Своєму єдиному синові вона присвятила цей храм, а також віддала на його зведення власні заощадження і виплати «за сина», щоб вшанувати його пам’ять та пам’ять усіх полеглих захисників.

Джерело: Радіо Свобода.

Бойовий шлях Костянтина

Костянтин Тезик був єдиним сином в родині, працював в IT-сфері та займався єдиноборствами, цікавився велоспортом. З початком повномасштабного вторгнення він сам вирішив піти добровольцем, хоча міг залишитися працювати. Його відданість Батьківщині і небажання «сидіти вдома» привели його до роти тероборони, а згодом — до бойової бригади.

На фронті він отримав псевдо «Кастет» і служив гранатометником у складі 92-ї окремої штурмової бригади, брав участь у визволенні Харківщини. Врешті, його відібрали до ударної роти безпілотників «Ахілес», де він продовжував виконувати завдання під Бахмутом. У листопаді Костянтин очікував на відпустку, але 31 жовтня загинув під час нічного обстрілу поблизу Кліщіївки.

Ідея створення храму

Ірина Тезик згадує, що думка про зведення храму на честь сина прийшла їй ще під час його поховання. У селищі тоді був лише храм Московського патріархату, священника запросили відспівувати, але, як пізніше сказали близькі Костянтина, «він би цим не був задоволений». Ідея каплиці поступово трансформувалася в масштабний проєкт храму, який згодом став важливою частиною пам’яті про всіх воїнів Петриківки, полеглих за Україну.

На підтримку мрії Ірини стала родина — брат та друзі, а кошторис перевищив півтора мільйона гривень. У храмі планують створити Алею слави, присвячену землякам, які також загинули на війні.

Дерев’яна будівля церкви всередині розписана традиційними українськими квітами, що символізують життя, надію та пам’ять. Ірина хоче, аби храм став місцем вшанування всіх воїнів та моральною підтримкою для родин, що втратили своїх близьких.

«Ця церква — це те, що зараз допомагає мені жити», — ділиться вона. Ірина планує й надалі облаштовувати храм, а також упорядкувати територію навколо нього.

Несправджена мрія

Ірина з гіркотою згадує, як вони з сином мріяли подорожувати після війни.

«Костя хотів об’їздити Україну на велосипеді», — розповідає вона.

   Попри те, що ця мрія так і не збулася, мати сподівається, що пам’ять про нього та його подвиг завжди житиме в серцях близьких та кожного, хто завітає до нової церкви.