Мовна стійкість - запорука нашої спільної безпеки, - Лариса Ніцой
За матеріалами інтернет-видань
11.10.2026
73
Їхня дитяча упоротість чи не з пелюшок і наше шкідливе наслідування.
Автор: Лариса Ніцой, дитяча письменниця, мережа ФБ.
- Стоп, стоп! – каже моя внучка хлопчику, старшому від неї. – Я не розумію, що ти кажеш?
На майданчику вони поки що удвох. Зараз ще поприходять діти. Мені подобається, що тут граються старші з меншими і менші зі старшими. Зараз часто таке можна спостерігати. Моя, менша, не комплексує, іде до старших, ганяє з ними на тарзанку, у жмурки, а ті її приймають. Так от, моїй 4 роки. Хлопчик явно ходить у школу, і не в перший клас. Стоять удох, домовляються про правила гри. Раз він їй щось каже, другий. Бачу, що є якесь непорозуміння, і тут чую внуччин голос:
- Стоп-стоп! Я не розумію, що ти кажеш, ти що, англійською розмовляєш?
Підіймаюся, іду до них.
- Долюсю, він розмовляє російською.
Повертаюся до хлопчика:
- Тебе як звати?
- Діма.
- Діма, ти українську мову знаєш?
- Знаю.
Ну звісно, знає, в школі ж якось вчиться. Клас, мабуть, уже другий-третій.
- А можеш з Доляною розмовляти українською, щоб вона тебе розуміла?
Мовчить. Відходжу, сідаю на лавочку. Діма знову починає московською. Яке ж уперте.
На майданчик приходить ще один хлопчик. За віком десь середній між Доляною і Дімою. Чую, україномовний. Ну добре, вже Доляна не сама. Аж тут як бахне вдалині, але гучно. Діма:
- С - - а, б - - - ь! Развє била трівога?
Я хапаюся рукою за чоло. Вийшли погуляти, називається. Московська та ще й матюки… Уже взялася за рюкзак, іти подалі, коли це чую, другий хлопчик до Діми:
- Не матюкайся, бо виростеш ідіотом!
О, це мені подобається. Сідаю знову на лавку. Моя внучка до Діми:
- Кажи трясця! Це українською так треба говорити.
Умгу, це мені теж подобається. Впливи в дитячому соціумі. Коли це на майданчик приходить Соля. Старша за другого хлопчика, але менша за Діму. Теж україномовна. Тобто, така собі вікова градація. Радію, що українського світу на майданчику побільшало. Спостерігаю, що ж буде далі зі сподіваннями, що Діма таки підлаштується під українське, якого більше.
Дідька лисого.
- А давайтє іграть… - це знову Діма до всіх. Діма, який вчиться в українській школі, де московська мова не викладається.
І що ж далі? А далі хлопчик з Дімою перейшов на московську, і Соля з’їхала з гарної української, яку я від неї чула раніше, на московитську і суржик. І хоч ці діти були в більшості, все одно уподібнилися, мімікрували. Є в біології такий вид мімікрії, коли неотруйні, щоб вижити, мімікрують, уподібнюються, набувають ознак отруйних.
В українському соціумі це явище також має наукове пояснення: мовна стійкість. В колонізованих і постколоніальних народів, або тих, до кого був вчинений геноцид, - мовна стійкість слабка. От ми її й бачимо. Звісно, я можу написати, як мовну стійкість підвищувати, але це буде довгий допис. Напишу іншим разом. Моя внучка ні, не перейшла ні на суржик, ні на язик. Ну бо ми працюємо над мовною стійкістю. Напишу в наступному дописі, як. А поки що прошу допомогти, хто зможе, нашим на нулі.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ