НА ОКОЛИЦЯХ ВЕЛИКОМИХАЙЛІВСЬКОЇ ТА ПОКРОВСЬКОЇ ГРОМАД СИНЕЛЬНИКІВСЬКОГО РАЙОНУ ВОРОГ ЯК НАВІЖЕНИЙ ХИЖАК РОЗШИРЮЄ «СІРУ ЗОНУ» ТА ВЕДЕ БЛИЖНІ БОЇ У ТАМТЕШНІХ ЛІСАХ

Олександрівський напрямок (Дніпропетровщина): ворог зумів непомітно просунутися вперед на північ від Воронівського заповідника, розширивши “сіру зону” на південний схід від Великомихайлівки, — військовий “Мучной”

Зараз у лісосмугах і на підступах тривають важкі та затяжні бої буквально на близькій дистанції. Противник шукає слабкі місця, заходить невеликими групами, постійно перевіряє наші позиції та намагається знайти пролом, щоб просунутися далі.

Саме цей фланг є для ворога найперспективнішим, аби відкусити частину нашого плацдарму. Якщо вони зможуть протиснутися через ліс, то відкриють собі шлях на захід. Тому надзвичайно важливо утримати контроль над посадками: ліс працює як наш захист. Поки він під нашим контролем — маємо час підтягнути резерви, вирівняти лінію оборони й навіть провести контратаку, якщо з’явиться можливість.

Одночасно ворог посилив активність і на іншій ділянці фронту — “сіра зона” помітно розширилася й на південь від Тихого. Противник намагається просунутися до населеного пункту, тисне через низину, прагне зайняти вигідні позиції та посилити контроль над південним флангом уздовж річки Вовча.