На передовій де «свій», а де «чужий», розрізняємо за мовою, - Юрій Сиротюк

Повернувся з позицій. Саме у День української писемності і мови (9 листопада, за старим стилем).
 

     Неприємно вражений черговим "мовним свинством".

Думав, для всіх уже очевидно, що російсько-українська війна – це війна ідентичностей.

Мова – основа нашої ідентичності. Головний обʼєкт агресії ворога!

    Дивно, коли і далі говоримо про це на 33-му році Незалежності в умовах екзистенційної війни, і далі "лагідно" українізуємося всередині, тоді як ворог геноцидно русифікує на окупованих територіях.

   Але жахливо, коли на правильне за змістом і для когось, як завжди, викличне за формою твердження про значення мови Ірини Фаріон, отримали відповідь очевидно неправильну за змістом і неприпустиму за формою.

   Переходити на путіноязичіє і брутальні мати до жінки неприпустимо. Тим більше – для офіцера української армії і для формації, народженої російсько-українською війною.

Ніколи в нашій історії не було природнього етапу впровадження путінського язика.

    Це віками робилося насильно, етноцидно.

   Дивно, звісно, коли путіноязичними принципово залишаються ті, хто народився після закінчення совєцької окупації. Кому і далі бути комфортно в імперському язиковому рабстві. Хто під різними приводами, переважно психологічного характеру, тримається, як той стокгольмський заручник, свого ґвалтівника.

Тому тішитися цим точно не варто.

   Тим паче, це один із головних аргументів для агресії ворога.

Гордий, що в нашому підрозділі під час перемовин по рації 99,9% – спілкування українською.

А як інакше в окопі на позиції розрізняти де – свій, а де – чужий? Це ж елементарне правило виживання!

   Є, звичайно випадки, коли деякі офіцери зловживають своїм статусом і практикують путіноязичіє.

Намагаюся, прошу, вимагаю говорити зі мною українською.

Не тільки тому, що цього вимагає Статут і Закон, а тому що у війні ідентичностей це суперпринципово.

   Двічі на війні довелося скористатися "принципом жоріна", правильно скористатися. Перший раз, коли наш мпзешник, який просидів три місяці у підвалі в Торецьку і вже ветераном війни повернувся "дамой в Адєсу – прінціпіальна разгаварівал па путінскі".

  На моє прохання говорити зі мною українською – він теревенив, що через таких, як я, почалася війна. На вимогу дотримуватися Статуту, відповів брутальною відмовою. Довелося пояснити йому зрозумілою для нього – путінською.

   Ще одного разу кадровий офіцер (близько 20 років на контракті в ЗСУ) намагався давати якісь накази... путінською. Оскільки на бойові він принципово не їздив і вся його війна зводилася до війни з алкоголем, був змушений послати його за кораблем, зрозумілою йому мовою.

   Своїми вчинками не тішуся. Хоча вони були правильними за змістом і неправильними за формою.

путіноязичним матом перевагу українській мові та ідентичності не забезпечиш.

   Та ще огидніше бачу практику масових доносів на Ірину Фаріон. Студенти, аспіранти, прогресивна громадськість, ви б так активно протестували, коли очільник Львова у 2014 році заявив, що війна програна і тепер "Львов гаваріт па-рускі". Або коли російські олігархи зі своїми агентами робили Альфаджазфест.

Але ні – у дивний спосіб ви стали на бік головних фаріонофобів у кремлі.

Наслідувати павліків марозових огидно.

   І все ж нині, у день Української писемності і мови, гордий, що тримаюся мови своїх батьків і дідів, що виховую україномовних дітей, що борюся за Україну і за мову як основу ідентичності. Що так робить більшість поряд.

І дуже вірю, що ця війна поставить крапку на путіноязичному рабстві скрізь.

   А у війську дотримуватися Статуту будуть і кадрові, і мобілізовані, і добровольці, і контрактники.

І не лише тому, що так вимагає закон.

Не лише тому, що націоналісти підписали Національний Маніфест.

Нагадаю всім 8-ий пункт Національного Маніфесту:

Очистити від ворожої пропаганди український інформаційний простір. Культивувати традиційні цінності, зміцнювати національну свідомість і гідність. Забезпечити українській мові статус єдиної державної.

   А передусім тому, що Молитва українського націоналіста на путінську не перекладається...

З повагою, українець, молодший сержант 5 штурмової бригади Юрвй Сиротюк "Мамай"...

   ФБ сторінка автора.