На Дніпропетровщині завдяки старожилам вдалося спорудити особливий меморіал

Днями у Дніпрі до Музею спротиву Голодомору завітав інженер-будівельник, а нині пенсіонер Валерій Іванович Дубовський. Рід Валерія Івановича походить з села Степанівка Новомосковського (до 2020 р. – Магдалинівського) району Дніпропетровської області. Частина родини  батька вимерла з голоду у 1933. Цікавою інформацією про візит поділилися на ФБ-сторінці музею.

Валерій Іванович є автором проєкту і головним будівничим меморіалу жертвам Голодомору у с. Степанівка. Цей пам’ятник відрізняється від інших подібних монументів тим, що померлі від голоду мешканці села названі на ньому поіменно. Ці дані вдалося відновити завдяки пам’яті матері Валерія Івановича та старожилів-односельців, яких опитувала сестра пана Валерія.

Пам’ятник встановлено на місці масового поховання жертв Голодомору – саме тут, у нині засипаній канаві, яка позначала межі старого кладовища, ховала зібраних по хатах померлих колгоспна похоронна бригада.

Меморіал споруджений у 2017 р. за кошти і силами небайдужих односельців і являє собою композицію з відлитих із залізобетону елементів – стели з хрестом, таблички, розкритої книги-мартирологу з 42 іменами мешканців села.

Але за спогадами старожилів, більшість померлих тут під час Голодомору становила не з числа місцевих жителів, а людей, які приходили до Степанівки у пошуках їжі. Їх прізвищ та імен ніхто не запам’ятав, тому на пам’ятнику вони не зазначені, хоча поховані вони в тій самій канаві.

Валерій Іванович передав до музею фото пам’ятника і ксерокопію авторського проєкту (креслення, ситуаційний план) цього народного меморіалу жертвам Голодомору.