Нащо декому із сусідів забандюрилося стати «московською ганчіркою»?
За матеріалами інтернет-видань
08.07.2026
85
Пишу вночі, щоб ніхто із сусідів із "претензіями" не прочитав.
Андрій Іллєнко, офіцер батальйону «Свобода» 4-ї Бригади оперативного призначення НГУ, народний депутат 7 - 8 скликання, сторінка ФБ.
Поки українці розбирають завали та рахують загиблих після чергової пекельної ночі — на думку канцелярії президента Польщі нам саме час ознайомитися із новою заявою про те, як Україна «ескалює» відносини з Польщею.
Тепер новим рівнем «ескалації» став закон про національний Пантеон.
Все це звучить як якесь абсолютне, абсурдне божевілля — але «невдячність» та «антипольськість» українців зайшла так далеко, що польському президенту терпіти вже катма ніяких сил.
«Краще бути московською ганчіркою, ніж бандерівським памперсом» — не витримав і сказав вголос нове політичне мотто польської політичної еліти (принаймні її значної частини) колишній премʼєр Польщі Лєшєк Міллєр.
Не будемо розкручувати потенційно дуже смішну тему про те, що найбільш гучні польські «патріоти» чомусь всі з німецькими прізвищами, бо німці точно тут ні до чого.
Що ж, Міллєр обрав бути московською ганчіркою, хоча ніхто не змушував його бути бандерівським памперсом. Не вперше в польській історії. Думаю, божевілля не спинити.
Польщу Міллєра та Навроцького не турбує Бандера і УПА. Не було би їх, були би Хмельницький з Кривоносом та Гонта із Залізняком.
Їх турбує те, що Україна не в ролі жертви, не в ролі другорядного героя, не в пошуках схвалення ззовні. Україна вже ніколи не буде «підопічним» польських чи будь яких інших «адвокатів».
Ми не відходили від формули «пробачаємо і просимо пробачення».
Ми не обирали сваритися.
Наша рука досі готова до потиску. Але вічно висіти в повітрі вона теж не буде.
Білий орел полетів до Польщі, а українці тепер констатують, що після Сагайдачного 1618 року, ми тепер палимо москву самі, вже без поляків.
Українці обирають бомбити москву, а не ставати московськими ганчірками, як обирає Міллєр.
А от куди приведуть поляків їхні нинішні керманичі — велике питання. І як би це не було неприємно нам, але це перш за все проблема самої Польщі.
Напевно, і цей шлях треба дійти до точки, коли протверезіння нарешті станеться.
Але щоб не було запізно.
Мені одному здається, що всі ці лякалки «ми вас не пустимо в ЄС з Бандерою/зерном/поки не віддасте дронові технології Навроцькому» і т.д. — щось не дуже сильно лякають?
Поки йде війна, нас і так ні в який ЄС не візьмуть.
А коли до предметної розмови дійде, щось мені здається, нам такі умови виставлять (особливо наші сусіди) — по економіці, аграрці, внутрішній політиці, гуманітарній політиці, щоб задовольнити кожного польського фермера і усіх політичних фріків з сусідніх та не дуже країн — що ми ще сильно задумаємося, чи варто нам кудись вступати.
Війна показала, що ефективне безпекове, технологічне та економічне партнерство з більшістю європейських держав можливе і необхідне — і воно нікуди не дінеться.
А задовольняти вимоги кожного підвіяного, щоб у результаті отримати не ясно що — не думаю, що це нам буде потрібно.
У будь якому разі поживемо-побачимо. Поки є актуальніші питання.
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ