Катерина Охотник - Головна редакторка 056.ua

Дніпро та область знову під загрозою масованої атаки дронів-камікадзе. Повітряна тривога пролунала о 21:39, а вже за дві години пролунали вибухи у передмісті обласного центру. У Повітряних Силах ЗСУ попереджають про активний рух ударних БпЛА зі сходу. Основний удар приймає на себе саме Дніпропетровщина.

Дніпропетровщина — під прицілом «шахедів»

За даними Повітряних Сил, зафіксовано щонайменше дві хвилі ворожих дронів:

• До 12 «шахедів» уже перебувають у повітряному просторі області;
• Частина дронів летить зі сходу в напрямку Дніпра та Кривого Рогу;
• Зафіксовано рух БпЛА з Харківщини на Полтавщину та Дніпропетровщину;
• Інша група йде з Херсонщини у бік області.

Моніторингові канали фіксують безперервні нові пуски дронів зі сходу та півночі України. За оцінками  в небі України перебувало до 50 дронів, більшість з них — на Дніпропетровщині та Харківщині.

«Ворожі шахеди в небі над областю. Повітряну тривогу не ігноруємо», — наголосив голова Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак.

Перші вибухи вже сталися

Близько 23:33 місцеві жителі повідомили про вибухи у передмісті Дніпра. Наразі офіційної інформації про влучання або руйнування немає, дані уточнюються.

Що відомо про загрозу з моря

Окрім дронів, зберігається й загроза ракетної атаки з Чорного моря. У морі виявлено два ворожі кораблі-носії, на борту яких може бути до 12 ракет «Калібр» У разі запуску може бути оголошено нову тривогу.

Що робити під час повітряної тривоги

• Негайно проходьте в укриття або дотримуйтесь правила «двох стін».
• Не знімайте та не публікуйте відео або фото вибухів до офіційної інформації — це може нашкодити ЗСУ.
• Не нехтуйте сиренами — загроза реальна.
• Слідкуйте за офіційними джерелами — ДСНС, Повітряні Сили, ОВА.

Ситуація змінюється щохвилини

Моніторинг загроз триває. У Повітряних Силах повідомляють, що кількість дронів може збільшитися до 150, адже ворожа сторона здійснює нові запуски хвиля за хвилею.

«Цієї ночі може бути більше», — застерігає військовий аналітик Андрій Смолій.

Слідкуйте за оновленнями. Бережіть себе і залишайтеся в укриттях!

Обстріли, медіа і влада: як працюють медіа Дніпропетровщини під час російських атак

Робота медійників Дніпропетровщини у зоні бойових дій значно змінилась за три роки війни — журналісти стали більш обережними, дисциплінованими і працюють за чіткими правилами безпеки, хоча питання взаємодії з військовими і пресслужбами досі викликає труднощі.

Більше трьох років повномасштабного вторгнення змінили підходи до роботи медійників Дніпропетровщини. Всі вони погоджуються в одному – у порівнянні з хаотичними діями в 2022 році зараз кожен знає, коли, як і що їм робити, що можна чи не можна знімати та найголовніше, що жоден кадр не вартий життя. Але комунікація з представниками пресслужб та військовими з приводу роботи на місцях «прильотів», навіть після чесної та прямої розмови тет-а-тет, що відбулась у лютому цього року між медійниками, пресслужбами різних відомств та військовими щодо роботи на місцях прильотів, залишається не настільки прозорою і зрозумілою, як би хотілося.

Дніпро: зосередженість та безпека журналістів

«Якщо порівнювати з 2022 роком, то ми суттєво змінили підхід до висвітлення наслідків обстрілів, зокрема по Дніпру.Ми стали приїздити оперативніше і висвітлювати більшу кількість прильотів. Працюємо за принципом: спочатку знімаємо, потім вирішуємо, викладати чи ні, в залежності від того, чи є дозвіл. Але намагаємося знімати майже все, і це головна відмінність від того, як працювали на початку повномасштабки», – говорить головний редактор Суспільне Дніпро Євген Педашенко.

Під час роботи на місцях прильотів чи в зоні бойових дій всі співробітники (журналісти та оператори) Суспільне Дніпро, за словами головного редактора, завжди працюють виключно в бронежилетах і касках, мають із собою аптечки. Окрім того вся команда Суспільне Дніпро другий рік поспіль проходить тренінги з домедичної допомоги. 

Наслідки масованої атаки по Дніпру 17 квітня 2025 року.

Фото: Суспільне Дніпро

Бронежилети й аптечки є must have для роботи журналістів і команди онлайн-видання 056.ua, особливо, якщо ситуація ще не повністю контрольована.

«Водночас не приховаю: є випадки, коли журналістка, керуючись емоцією або звичкою «бігти першою», ігнорує частину вимог. Тоді ми проводимо розбір і пояснюємо, що безпека — не формальність, а питання виживання. Тим паче, у нашій мережі вже були випадки, коли журналісти потрапляли під ворожий удар», – розповідає головна редакторка сайту 056.ua Катерина Охотник.

Виваженішими стали й підходи до висвітлення прильотів.

«Ми пройшли шлях від емоційного «швидше, ніж усі» до усвідомленого «не нашкодити». Зараз ретельно перевіряємо кожну деталь, не публікуємо локації чи фото, що можуть допомогти ворогу, і дотримуємося рекомендацій військових. Швидкість не може бути важливішою за безпеку. Чого не скажеш про роботу анонімних телеграм-каналів. Я категорично проти тієї анархії, яка там зараз панує», – говорить головна редакторка сайту Катерина Охотник.

За її словами, у гонитві за переглядами багато хто свідомо чи несвідомо зливає ворогу цінну інформацію, порушує всі правила інформаційної безпеки й компрометує всю сферу онлайн-медіа.

«Ворог користується цими каналами в режимі реального часу, і це загрожує як нашим військовим, так і цивільним. Ця сфера має бути під суворішим контролем і регулюванням, бо безвідповідальність у Telegram — це вже не просто проблема, це ризик для країни», – підсумовує Катерина Охотник. 

Такої ж думки щодо анонімних телеграм-каналів дотримується і шеф-редакторка 11-го каналу Інна Лисак.

«Все, що офіційно не заборонено, – дозволено. Анонімні телеграм-канали – це не офіційні медіа. Жодної відповідальності за опубліковану інформацію вони не несуть. У тому числі, за її достовірність. Якщо за три роки держава не змогла врегулювати їхню діяльність, то є два варіанти: або вони не настільки шкодять, на думку відповідних служб, або це якийсь невідомий нам компроміс між владними структурами і анонімними телеграм-каналами», – резюмує шеф-редакторка.

За її словами, на заміну хаотичним дозволам на висвітлення наслідків атаки від силових і владних структур для медіа та, відповідно, дій медіа, нарешті, прийшли до чіткості.

«Зараз ми чітко розуміємо свої права, обов’язки, до того ж, є чітка комунікація. Проблеми можуть виникати, але епізодично і не системно. Щодо заходів безпеки: якщо це прильот у Дніпрі, ми дивимося по ситуації; а якщо це зйомка у прифронтових районах та зонах бойових дій, вся можлива амуніція – обов’язкова!», – говорить вона.

«Ми маємо аптечки та турнікети — це обов’язково. Але поки не маємо касок і бронежилетів», – розповідає шеф-редакторка молодого дніпровського незалежного видання Dnipro.media Ніка Єгорова.

«Наразі вважаємо, що бронезахист та шолом, у першу чергу, необхідні для роботи в зоні бойових дій або поблизу лінії фронту. У випадках із прильотами в тилових містах ризики інші, хоча ми намагаємось оцінювати кожну ситуацію окремо і приймаємо потенційні ризики на себе. Що стосується змін у роботі медіа, ми працює з жовтня 2024 року, тому не можемо порівнювати зміни за останні три роки. Від самого початку дотримуємось стандартів — перевіряємо інформацію, не публікуємо чутки, уникаємо зайвих деталей, що можуть зашкодити. На відміну від телеграм-каналів, там ситуація складна. Багато з них стали джерелами новин, але не всі дотримуються стандартів чи зважають на наслідки. У той же час, очікуючи офіційну комунікацію,  ми перевіряємо в тому числі і телеграм-канали», – підсумовує шеф-редакторка.

Кривий Ріг: виваженість медіа та хайпування телеграм-каналів

За словами виконавчої директорки онлайн-медіа «Перший Криворізький» Софії Скиби, порівняно з початком повномасштабного вторгнення журналісти видання стали менш метушливими, всі знають, що робити, коли можна їхати, а коли ні.

«Ми їдемо після відбою. Якщо повторна тривога — просимо йти в укриття  або щось схоже на укриття. Так, ми розуміємо все про документування, трафік, проте життя дорожче. Чесно. Коли їздимо, вкрай рідко, бо нема автівки, на деокуповані території одягаємо все. Курси домедички проходили, але давненько, і, може, й не всі, тому треба оновлювати знання», – розповідає Софія Скиба.

«Проте так само бомбить на телеграм-канали. З одного боку, через те, що це коригування вогню, і через те, що ми теж маємо інформацію, але не можемо її викласти. Проте ми пройшли всі стадії і зараз десь на прийнятті. Хоча накриває, особливо коли хтось із «колег» прикривається фразами на кшталт «треба, щоб світ знав» і викладає фото скривавлених чи понівечених тіл загиблих людей. Друзі, який світ, якщо у вас телеграм основне джерело трафіку? Який телеграм в Ірландії, Іспанії, Британії? Ви про що? Ви звичайні трупожери!», – обурюється Софія Скиба.

Нікополь: Безпека журналістів передусім

Ситуація з анонімними телеграм-каналами в Нікополі та Нікопольському районі, за словами головної редакторки медіагрупи «Прихист» Анни Целуйко, набагато краща, ніж у Дніпрі чи Кривому Розі.

«Не так багато, насправді, окрім нас, є журналістів, які виїжджають на всі ці місця. Єдине, що може бути, це якийсь злив умовно від поліції чи ДСНС, але, наскільки я знаю, наші таким точно не страждають. Тому фото і відео прильотів, що стаються в Нікополі і районі, ми не бачимо одразу в анонімних телеграм-каналах, як це постійно відбувається Дніпрі або у Кривому Розі. Тільки офіційні фото. У нас з цим ситуація більш-менш ок», – розповідає редакторка.

Вона говорить, що за три роки багато змінилося в роботі.

«Зараз ми не можемо в Нікополі виїздити на всі локації, де стаються прильоти. І це стосується не тільки інфраструктурних або промислових об'єктів, це стосується зараз приватного сектору, де, здебільшого, прилітають дрони,  артилерія, тому що дуже там небезпечно. І з того берега, зі сторони ЗАЕС, дуже добре видно, коли там є якийсь рух. Зараз є такі райони, в які ми ще до кінця 2024 року могли приїжджати і знімати, а зараз, через безпекову ситуацію, не виїздимо туди», – розповідає Анна Целуйко. 

Через постійні обстріли Нікополя та Нікопольського району, вся команда «Прихистку» завжди працює в амуніції.

«Ми обов’язково одягаємо каски, бронежилети, беремо аптечки. У мене завжди є в сумці, машині турнікети, я знаю і вмію їх накладати. Вся наша команда, коли виїжджає на зйомку місць прильоту, першочергово одягає броню, каски. У нас з цим дуже суворо! Ми всі розуміємо, що може статися будь-що, тим більше, ми неодноразово були на прильотах і самі попадали під обстріли, тому заходи безпеки – це must have для нас!», – розповідає Анна Целуйко.

Закрита зустріч: надія на довгоочікуване вирішення проблем та чіткі правила гри

Від початку повномасштабного вторгнення висвітлення російських атак по Дніпру та Дніпропетровській області постійно супроводжувалися конфліктами. Погрози анулювання акредитації від ЗСУ, словесні перепалки між медійниками та представниками пресслужб різних відомств та ОВА, обурення, аргументи та контраргументи стали звичною справою в робочих чатах. Промінчиком надії могла би стати закрита зустріч медійників, представників пресслужб та військовими. Але і тут не обійшлось без гучних дебатів.

13 лютого цього року відбулась закрита зустріч медійників з різними пресслужбами, в тому числі, оперативно-стратегічних угруповань військ, в зону відповідальності яких входить Дніпропетровська область. Планували обговорити проблеми у висвітлення наслідків збройної агресії та затвердити чіткі правила роботи на місцях прильотів. Незадоволень і претензій у представників медіа накопичилося багато, адже інколи заборони на висвітлення доходили до абсурду. Для прикладу, в одну з чергових атак на місто Дніпро,  медійникам забороняли знімати та викладати інформацію про прильот пʼять годин, хоча вороги влучили у цивільний об’єкт. Тоді ситуацію пояснювали веденням слідчих дій. Хоча як медійники могли завадити слідчим діям – незрозуміло. Деякі представники оперативно-стратегічних угруповань військ апелювали подібні дії Наказом № 73, забуваючи, що він стосується виключно роботи медійників в зонах бойових дій, а Дніпро – не зона бойових дій. Інші аргументували заборони безпековими моментами, мовляв, коли медіа працюють на місцях прильотів, пресофіцери та пресслужби всіх відомств відповідають за життя та здоров’я журналістів, ігноруючи, що в акредитаціях ЗСУ чітко прописано, що Збройні Сили не несуть відповідальності за життя та здоров’я журналістів.

Текст на прескартах від ЗСУ, що видаються для безперешкодної роботи журналістів у районах ведення бойових дій.

Скриншот: прескарта Катерини Лисюк

На зустріч прийшли Суспільне Дніпро, 11-ий канал, Інформатор, представники пресслужб ДСНС, поліції, СБУ ДніпроОВА та Криворізької РВА, пресофіцери угруповань, під чию компетенцію підпадає супровід роботи медійників в межах Дніпропетровської області та інші.  Обговорення вийшло дуже бурхливим. Кожна зі сторін висловлювала свої думки щодо логічності, правильності та безпеки як фізичної (самих медійників та інших громадян), так й інформаційної (адже швидка публікація наслідків обстрілу грає на руку ворогові, для корегування повторних ударів). Та питання в тому, що на зустрічі зібралися саме представники професійних медіа Дніпропетровщини, а не анонімних телеграм-каналів, які в перші ж хвилини виставляють фото і відео з місць ударів по Дніпру та області, не особливо турбуючись, що їх контент, за який вони ще й платять, спонукає людей нехтувати власною безпекою під час ударів для заробляння зайвої копійчини. Єдиний консенсус, якого вдалося досягти за результатами обговорень – створення закритої групи, у якій військові та інші пресслужби можуть напряму, а не через посередників типу пресслужби Дніпровської ОВА, сповіщати журналістів про нюанси роботи на місцях прильотів.

Загалом результатами зустрічі викликали у медійників неоднозначні думки: одні були задоволені, що нарешті були почуті, інші – залишилися скептичними, що ця зустріч змінить ситуацію на краще. 

Зміни, яких немає? 

Через три місяці думки медійників Дніпропетровщини щодо ефективності комунікації з військовими, пресслужбами та представниками ОВА все ще різняться.

«Так, після лютневої зустрічі off the record трошки покращилась ситуація в нашій комунікації з представниками оперативно-стратегічних угруповань військ «Хортиця» і «Таврія», – говорить головний редактор Суспільне Дніпро Євген Педашенко. З ним погоджується і шеф-редакторка 11-го каналу Інна Лисак, називаючи теперішню комунікацію чіткішою і прозорою. 

«Ситуація трохи змінилася. Стало більше розуміння з боку влади, що ми не вороги і не шпигуни, а медіа, що намагаються інформувати відповідально. Але системності ще не вистачає — залежить від конкретних обставин і посадовців. На самій зустрічі не була особисто, але чула фідбек від колег. Добре, що діалог почався. Хотілося б, щоб його результати були не лише у вигляді протоколів, а й у вигляді передбачуваних правил гри для всіх сторін», – ділиться думками головна редакторка сайту 056.ua Катерина Охотник. 

Іншої думки шеф-редакторка дніпровського видання Dnipro.media Ніка Єгорова.

«Якихось помітних змін у взаємодії з ОВА ми особисто не відчули», – говорить шеф-редакторка інтернет-видання.

З цим твердження погоджується й виконавча директорка онлайн-медіа «Перший Криворізький» Софія Скиба.

«Нічого не змінилося. Цей абсурд продовжується. Адже тільки в нашому регіоні ми, медіа, чомусь маємо з кимось узгоджувати дозвіл на виїзд на прильоти в цивільні райони міста. Це абсурд», – говорить вона.

Допуски від ДніпроОВА для нікопольської медіагрупи «Прихист», за словами головної редакторки Анна Целуйко, є не надто актуальними.

«Ми живемо в Нікополі, працюємо в Нікополі та Нікопольському районі. У нас є акредитація від ЗСУ, але ми нею користуємося, здається, тільки на блокпостах. І то наші всі знають, що ми свої і без проблем нас пропускають», – розповідає Анна Целуйко.

Єдине місто нікопольського району, де не може нормально працювати команда медіагрупи «Прихист» – це Марганець. Причина – особиста образа міського голови Геннадія Боровика на Анну Целуйко через її розслідування щодо його професійної діяльності. Продовженням цього конфлікту стало видалення головної редакторки зі спільних чатів для медіа.

«Нещодавно в нас була ситуація з пресслужбою ОВА, коли на нас нажалілася пресслужба Марганецького міського голови. У результаті, пресслужба ДніпроОВА видалила мене з усіх чатів в Telegram та WhatsApp, тобто повністю закрили доступ. Насправді, я вже й не знаю, чи взагалі варто поновлювати цю комунікацію? Нам, в принципі, нормально працюється і без них. Кудись в гарячі точки їхати працювати – для цього нам потрібно комунікувати з ОСУВ, ОТУ, пресофіцерами бригад. Тому, в принципі, нам ОВА не так сильно і потрібна», – підбиває головна редакторка медіагрупи «Прихист» Анна Целуйко.

Представниця пресслужби ДніпроОВА Наталія Огородня, яка напряму комунікує з журналістами під час прильотів в Дніпрі та області і передає інформацію від інших відомств, також була присутня на лютневій зустрічі. Ми звернулися до неї із запитаннями: який був алгоритм висвітлення прильотів у Дніпрі та області від початку повномасштабного вторгнення? Чи була лютнева зустріч медійників, пресслужб та військових продуктивною та конструктивною? Чи змінилися (і як саме) алгоритми вашої взаємодії з медійниками після тої зустрічі? Чи стала комунікація більш прозорою, чи легше стало працювати? Втім на момент публікації матеріалу можливості відповісти на них у чиновниці поки не знайшлося. 

Допомога чи перешкоджання?

Чи допомагають під час роботи на прильотах пресслужби чи,  все таки, заважають займатися професійною діяльністю? У цьому питанні медійники  не дійшли згоди дотепер. 

За словами головної редакторки медіагрупи «Прихист» Анни Целуйко, великою перевагою маленьких міст є спілкування і поза межами професійної діяльності.

«Ми співпрацюємо з ДСНС, поліцією, медиками, тому як такого перешкоджання немає. Через безпекову ситуацію, до прикладу, представники ДСНС нам можуть прямо сказати: «Все, в той мікрорайон ви  більше не їздите». Бо жодна зйомка не вартує того, щоб там загинути від арти або від дрону», – ділиться Анна Целуйко.

Зовсім інша ситуація у Кривому Розі. За словами виконавчої директорки онлайн-медіа «Перший Криворізький» Софії Скиби, чи не всі пресслужби періодично намагалися завадити професійній діяльності журналістів медіа.

«Часто поліція і пресслужба міської влади пропускає за стрічку медіа або «медіа», що де юре або де факто підпорядковані Вілкулам (Юрій Вілкул - проросійський політик, екс-міський голова Кривого Рогу, член «Партії регіонів» і «Опозиційного блоку», нині - в. о. криворізького міського голови замість Костянтина Павлова, колишнього мера міста, якогознайшли мертвим у власному будинку в серпні 2021 року. Олександр Вілкул - син Юрія Вілкула,  колишній голова Дніпропетровської ОДА, колишній віцепрем’єр міністр і нардеп від «Партії регіонів» і «Опозиційного блоку», від 25 лютого 2022 року – голова тимчасового колегіального дорадчого органу «Рада оборони міста Кривий Ріг», — авт.). Хоча нам і не треба за стрічку, поки поліція не збере докази. Але це дуже нерівні умови праці. Вони в нас й так нерівні щодо доступу до інформації, до інтерв'ю чи навіть, щоб дізнатись про не надзвичайні події. А в емоційні моменти тригерить ще більше», – говорить Софія Скиба.

Дніпровські медійники, в цілому, сходяться у думці, що комунікація більш-менш налагоджена, але є нюанси.  Шеф-редакторка 11-го каналу Інна Лисак каже, що за три роки з усіма службами комунікація відносно налагоджена, фактів відвертого і невиправданого  перешкоджання не було. «Допомагають найбільше, звичайно,  пресслужби відомств. Є більш контактні, є менш. Але це вже людський фактор», – говорить вона.

«Не скажемо, що хтось відкрито перешкоджає. Іноді буває складно отримати коментарі або оперативно дізнатися про місце й наслідки влучань. Але  розуміємо, що всі працюють в умовах війни, обмежень і навантаження» – говорить шеф-редакторка дніпровського видання Dnipro.media Ніка Єгорова.

Щодо допомоги чи перешкоджанню у професійній діяльності, головна редакторка сайту 056.ua Катерина Охотник наводить різні кейси.

«Найчастіше допомагає ДСНС — дають коментарі, не влаштовують зайвих бар’єрів, розуміють специфіку нашої роботи. Також буває дуже адекватна співпраця з поліцією. Найважче іноді буває з військовими на місці подій — зрозуміло, що вони мають чіткий наказ обмежувати доступ, але не завжди ці правила нормально пояснюються. Хочеться більше єдиного підходу до роботи з медіа, а не щоб кожен блокпост вигадував свої правила», – говорить вона.

Також має певні запитання до роботи окремих служб і головний редактор Суспільне Дніпро Євген Педашенко.

«Ми неодноразово стикалися з тим, що і поліція, і ДСНС можуть перешкоджати роботі медійників: загороджувальна стрічка, що розміщується на місцях прильотів, може бути дуже задалеко, настільки далеко від локації, що просто камера не може вхопити той будинок, в який стався приліт», – говорить Євген Педашенко.

Що говорить закон

Юрист Інституту масової інформації Володимир Зеленчук зазначає, що акредитація Збройних Сил України є обов’язковою передумовою допуску журналіста виключно до районів ведення бойових дій або військових об’єктів.

«До інших об’єктів та місць, згідно Наказу № 73 (зі змінами), що не є військовими об’єктами або не розташовуються в межах районів бойових дій, зокрема і місць прильотів, журналісти допускаються лише на підставі пред’явленого посвідчення – прескарти медіа, в якому працює, без обов'язкової наявності акредитації», – пояснює Володимир Зеленчук.

Також юрист ІМІ наголошує, що на місцях влучань журналісти мають право збирати інформацію одразу після прильотів, не чекаючи дозволів від будь-кого. 

«Представники органів державної влади, зокрема місцевих військових адміністрацій, не можуть забороняти журналістам виконувати свої професійні обов’язки щодо збору інформації на цивільних об’єктах, поза межами районів бойових дій, за умови відсутності прямої вказівки щодо такої заборони у законі. При цьому, журналісти зобов’язуються не допускати розголошення будь-якої інформації, що може завдати шкоди Силам безпеки і оборони та цивільним особам, де б вона не стала їм відома», – підсумовує Володимир Зеленчук.

Він нагадує, що представники правоохоронних органів, рятувальних служб, керівники робіт, представники штабу з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій або інші службові особи відповідно до наданих їм повноважень на місцях обстрілів мають сприяти журналістам, які реалізовують своє право на збір інформації. Поряд з тим, журналісти мають виконувати законні вказівки рятувальників та правоохоронці, з повагою ставитись до їх службових обов'язків.Також Володимир Зеленчук додає, що налагодити таку роботу та ефективну комунікацію на місцях справді можна, але багато залежить як від здатності керівників державних чи муніципальних органів, так і від самих журналістів.

Катерина Лисюк, регіональна представниця Інституту масової інформації у Дніпропетровській області