Не продавати зерно в найгірший момент: як фінансування допомагає фермеру втримати бізнес

За матеріалами інтернет-видань 15.10.2026 35

Сьогодні 15 жовтня 2026 року

Сьогодні український фермер опинився між двома сильними тисками. З одного боку — дорожчають пальне, логістика, ремонт техніки, насіння, добрива та засоби захисту рослин. З іншого — під час збирання врожаю закупівельні ціни на зерно часто знижуються.

На початку липня середня ціна пшениці другого класу на умовах доставки до термінала становила близько 10,5 тис. грн/т. Водночас через атаки на українські порти, зменшення кількості доступних суден і зростання воєнних ризиків вартість морського фрахту на окремих напрямках перевищила $40 за тонну. Все це безпосередньо впливає на ціну, яку зрештою отримує виробник.

Коли одночасно приходить новий урожай, господарствам потрібні гроші, а логістика працює з перебоями, покупець отримує сильнішу позицію. Фермеру ж часто доводиться продавати не тоді, коли ціна його влаштовує, а тоді, коли потрібно терміново закривати платежі.

Урожай є, але грошей може не бути

Це одна з головних проблем агробізнесу. Фермер може виростити хороший урожай, мати прибуткове господарство і водночас не мати достатньо обігових коштів. Адже після збирання потрібно:

розрахуватися за пальне;
виплатити заробітну плату;
оплатити оренду землі;
погасити борги за насіння, добрива та засоби захисту;
підготувати техніку;
розпочати осінню посівну;
придбати матеріали для наступного сезону.

Усі ці витрати виникають уже зараз. А найкраща ціна на зерно може бути пізніше. Саме тому фермер часто продає зерно прямо з поля. Не тому, що вважає ціну вигідною, а тому, що йому потрібні живі гроші. Фактично він продає не тільки зерно. Він віддає покупцеві можливий майбутній заробіток за те, щоб отримати кошти сьогодні.

Чому варто було розглянути зберігання до вересня-жовтня

Період масового збирання традиційно створює додатковий тиск на внутрішній ринок. У липні та серпні велика кількість зерна одночасно надходить у продаж. Склади та елеватори заповнюються, господарствам потрібні кошти, а трейдери враховують логістичні й безпекові ризики.

У такій ситуації продавати весь урожай одразу — не завжди найкраще рішення. Для частини господарств доцільно розглянути можливість залишити хоча б частину пшениці, ячменю, гороху чи іншої продукції на зберіганні до вересня-жовтня. До цього часу може зменшитися сезонний тиск нового врожаю, активізуватися експорт і з’явитися більше варіантів продажу. Але важливо розуміти: ніхто не може гарантувати, що у вересні або жовтні ціна обов’язково зросте. Рішення про зберігання має базуватися не на надії, а на розрахунку.

Фермеру потрібно порахувати:

скільки коштуватиме зберігання однієї тонни;
скільки коштуватиме фінансування на цей період;
які витрати будуть на логістику;
яка мінімальна ціна потрібна для отримання прибутку;
яку частину врожаю можна притримати без загрози для поточної роботи підприємства.

Наприклад, господарство має 1 тис. т пшениці. Якщо восени ціна буде хоча б на 500 грн/т вищою, додаткова виручка становитиме 500 тис. грн.

Але з цієї суми потрібно відняти вартість зберігання, сушіння, можливі втрати якості, відсотки за залучені кошти та інші витрати. Тільки після цього можна говорити про реальний додатковий прибуток.

Тобто завдання полягає не в тому, щоб просто чекати вищої ціни. Завдання — не бути змушеним продавати весь урожай у момент, коли ринок найменше сприятливий для виробника.

Місце постачальника порожнім не буде: імпортери шукають альтернативу бобовим із Чорноморського регіону

Фінансування — це можливість виграти час

У попередній колонці я писав про те, що фінансування має бути вбудоване безпосередньо в роботу підприємства, а не існувати окремо від закупівель, виробництва та продажів. Для фермера сенс такого фінансування дуже простий: отримати можливість продовжувати роботу, не продаючи зерно за першою запропонованою ціною. Фінансування може закрити потребу в пальному, насінні, добривах, засобах захисту, запасних частинах чи інших товарах, необхідних для осінніх робіт. Тоді господарство не витягує всі гроші з обігу і може залишити частину врожаю на зберіганні. Саме в цьому полягає практична цінність фінансових інструментів.

Фермер купує не просто товар із відтермінуванням оплати. Він отримує час:

завершити збиральну кампанію;
провести осінню посівну;
не зупинити виробництво;
дочекатися кращого моменту для продажу;
продавати врожай частинами, а не весь одразу.

Саме за такою логікою працюють рішення Activitis, зокрема WEAGRO для аграрного сектору. Фінансування вбудовується безпосередньо в момент придбання необхідних товарів або послуг. Це дозволяє господарству отримати потрібні ресурси зараз, а оплату перенести на наступний період.

Три виміри ефективності агробізнесу: результати та виклики сезону-2026

Стійкість — це право вибирати час продажу

Сьогодні прибутковість агробізнесу залежить не лише від урожайності. Можна виростити багато зерна, але втратити частину прибутку через невдалий момент продажу, дорогу логістику або термінову потребу в коштах. Сильне господарство — це не тільки господарство з хорошим урожаєм. Це підприємство, яке контролює рух грошей і має можливість самостійно вирішувати, коли продавати продукцію.

У нинішніх умовах ключове питання для фермера звучить так: Чи можу я не продавати весь урожай зараз і дочекатися вересня-жовтня, не зупинивши роботу господарства?

Якщо відповідь — ні, потрібно шукати фінансовий інструмент, який допоможе пройти цей період. Тому що іноді фінансування — це не просто гроші. Це можливість не поспішати, зберегти врожай, вибрати кращий момент для продажу та втримати прибутковість підприємства.

Богдан Круглик, радник з AgriTech Activitіs