НЕКУСАЮЧИХ СОБАК НЕМАЄ

Колись в одній пісні для дітей співали, наче собака буває кусючою тільки від життя собачого. Та співати можна що завгодно. Насправді це як та рушниця, котра якщо висить на вашій стіні, рано чи пізно може вистрелити. Отож коли у вашому дворі чи на вашій вулиці завівся бездомний пес, так і знайте, що рано чи пізно діждетеся біди. Може вкусити зненацька, несподівано, підступно – та як завгодно!, - але завжди боляче. А якщо не один приблудив собацюра, а відразу ціла зграя?

Як от на гарному і затишному довкіллі мікрорайону у Кривому Розі, де мешкає літня віком жіночка Софія Шуба. Ще з весни, розповідає вона, поблизу нашої багатоповерхівки невідь звідки появилися «безприв’язні» собаки різних порід, та всі, ясна річ, дворові, як таких називають. Спершу було їх кілька, потім нараховували не менше 12-ти. Зараз тічка день і ніч огинається, не перелічити всіх. Та найгірше, що чомусь облюбували двір будинку, у якому й живе Софія Шуба.

- І я тепер боюся виходити з квартири на своє подвір’я, - продовжує вона. - Позбавлена можливості не лише прогулятися на свіжому повітрі, але і ходити в продовольчий магазин за хлібом. Чи ризиковано навідатися й до сімейного лікаря.

А все тому, що уже двічі собаки кусали Софію. І не тільки її, а і кількох сусідок та сусідів. Особливо непереливки тим, хто має у квартирі домашнього улюбленця-песика. Вивести його погуляти зась. Це всю собачу ораву збурити і привести у страшний агресивний стан. Нападають, хапають за штани та поли і практично щоразу «когось та гризонуть». І ось що тут головне: саме Софія Шуба проявляла ініціативу і раз, і двічі, і тричі і так далі уже зверталася до міських комунальних служб та окремо в КП «Центр поводження з тваринами» - є такий у Кривому Розі. Просила забрати «стихійну псарню» до собачого притулку чи розселити по кількох. Адже про подібні «заклади» зараз багато говорять та пишуть. Тільки як доходить до діла, нічого подібного не знайти. Просила також бодай стерилізувати. Гадаєте, теж чимось допомогли? Дзуськи! Мені так в очі і кажуть, ледве не плаче жінка, «що а чим ми можемо допомогти»?! Хоч сама бери, виловлюй майже уже здичавілу зграю і куди хочеш її переселяй!

Ситуація далека від смішної чи безглуздої. Швидше дуже драматична, делікатна і навіть небезпечна. Старші віком пам’ятають, що у містах й поготів, але і в села теж колись раніше мисливці влаштовували облави на бездомних псів і відстрілювали їх. Сьогодні про подібне і не заїкайся. За знущання над бідними тваринами, як відомо, ще й строк можуть впаяти. А коли посмієш убити злого собацюру, від якого страждають дорослі і особливо діти, тим паче отримаєш ув’язнення. Тому і такі випадки, коли народ втрачав терпіння і труїв кусючих собак, нині суворо переслідуються. Правоохоронцями і численними громадськими організаціями та спілками, яких розвелося, як, даруйте, дійсно собак не різаних. Тільки де вони зі своїми турботами про братів наших менших, коли від них потерпає народ? У Кривому Розі, принаймні, виходить, що у кущах ховаються і пересиджують разом зі злими псами – чи як?

Щодо комунальних служб, то іде війна, сам Кривий Ріг і довколишні села та громади чи не два місяці уже перебувають під постійними обстрілами таких же здичавілих, як і бездомні собаки, окупантів. У комунальників, коротше, нині роботи як з ліквідації наслідків обстрілів, так і спрямованих на захист існуючих тут житлових і соціальних об”єктів аж по зав'язку. Але якщо ті ж громадські осередки, котрі наче горою стоять за інтереси тварин, насправді пасують, то нічого іншого, як нам думається, не лишається міській владі, як рятувати також земляків і від собачих набігів. Окремо взятій Софії Шубі, принаймні, хоч  самій з дому тікай і назад не повертайся. Жінка прямо плаче і не може втямкувати, чому вуличних собак не смій і пальцем чіпати, а її ніхто від них не квапиться захищати. Міську владу не угледіти, вона, подейкують, і досі задирає носа: Кривий Ріг - то ж не абищо, а батьківщина "гаранта" нашого. Її, ясна річ, бездомні пси не розтерзують, як і вищих чином слуг народу.