Правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо передачі невитребуваних паїв та нерозподілених земельних ділянок в оренду без земельних торгів.
І зазначила, що нерозподілені земельні ділянки та невитребувані земельні частки (паї), які належали на праві колективної власності колективним сільськогосподарським підприємствам чи кооперативам, не перебувають ані в державній, ані в комунальній власності, а залишаються в режимі земель колективної власності до визначення їхнього приватного власника або переходу у власність територіальної громади відповідно до закону.
У таких правовідносинах органи місцевого самоврядування є тимчасовими розпорядниками цих земель. Тому положення статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України щодо розпорядження землями державної та комунальної власності на них не поширюються.
Передача таких земель в оренду здійснюється за процедурами, передбаченими статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та підпунктом 2 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України. Жодна з них не встановлює обов’язкового проведення земельних торгів, у тому числі за наявності двох або більше претендентів.
У розглянутій справі Позивач звернувся з позовом до селищної ради та
Відповідача 2 про визнання недійсними договорів оренди землі та скасування державної реєстрації.
Суд першої інстанції відмовив у позові, тоді як апеляційний суд його задовольнив, виходячи, зокрема, з того, що Позивач першим звернувся до селищної ради із заявою щодо отримання земельних ділянок в оренду.
Велика Палата Верховного Суду окремо розглянула питання судового захисту інтересу особи, яка претендує на отримання нерозподіленої земельної ділянки або невитребуваної земельної частки (паю).
Такий претендент не має речового права на земельну ділянку, а може захищати правомірний інтерес в отриманні її в користування у майбутньому. Цей інтерес може підлягати захисту, якщо земельна ділянка була сформована за його заявою, зокрема якщо він першим звернувся щодо затвердження відповідної технічної документації, але надалі безпідставно передана в оренду іншій особі. При цьому оцінюються добросовісність дій органу місцевого самоврядування та претендентів.
У цій справі ВП ВС встановила, що спірні земельні ділянки були сформовані на підставі заяви Відповідача 2, а не Позивача. Отже, передача їх в оренду Відповідачу 2 не порушила інтересу позивача.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що сам факт бажання іншої особи отримати земельну ділянку в оренду не означає порушення її інтересу, якщо вона не має переважного чи іншого визначеного законом права на цю земельну ділянку.
За результатами розгляду справи ВП ВС задовольнила касаційні скарги відповідачів, скасувала постанову апеляційного суду та залишила в силі рішення суду першої інстанції.
Довідково: відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідні норми права.