Нікополь відзначає 387-річчя свого існування: «Головне, щоб закінчилася війна, а все інше відбудуємо»

28 вересня — день Нікополя. Цьогоріч місту виповнюється 387 років. Після початку повномасштабного вторгнення, російські війська щодня б'ють по населеному пункту артилерією та FPV-дронами. Попри постійну загрозу для життя, там залишаються люди.

Що б вони хотіли побажати рідному Нікополю та чому не виїжджають — дізнавалися кореспонденти Суспільного.

Я люблю Нікополь, бо тут живуть найдобріші люди. Якщо мені потрібна допомога, то вони завжди мені допоможуть і ні в чому не відмовлять. У мене тут сім'я мешкає, і я їй допомагаю. До цього на три роки в'їжджав до Дніпра, але зараз знову повернувся

Денис житель Нікополя

Я у цьому місті народилася. Залишилася, тому що це моя країна. Я нікуди не збираюся їхати. Хай що буде, то й буде, а я тут. Нікополю я хочу побажати — перемоги, а місцевим жителям — триматися

Марина жителька Нікополя

Воно моє, рідне. Я тут народилася і весь час живу. Якщо всі виїдуть, хто залишиться тут? Хтось має залишатися, і хтось його має захищати, прибирати… Жителям міста я б хотіла побажати, щоб закінчилася війна — це саме головне. А все інше ми відбудуємо

Надія жителька Нікополя

Я люблю Нікополь за компактність. На відміну від великих міст, тут все компактно — все, що потрібно, все тут. Виїжджати взагалі немає бажання

Костянтин житель Нікополя

Боюсь, але залишаюсь. Сподіваюся на краще і боюся, щоб з Енергодара не прийшли російські військові

Раїса жителька Нікополя

Я тут всього два тижні, але місто мені подобається. Ми тут жили раніше, на початку повномасштабної війни, а потім виїхали і ось знову повернулися… Місто, звісно, обстрілюється постійно, але ми приїхали, бо ми тут жили і звикли. Знайомі тут є

Ірина жителька Нікополя

Автор — Марк Жуков