Оцінка впливу на довкілля є, але природокористування - небезпечне

     Очевидно, без реального бізнесу і виробництв не буде перемоги, без перемоги не буде України, без довкілля не буде бізнесу, без чітких правил господарювання не буде довкілля і людського життя.

   Найбільший незаконний піщаний кар'єр в Україні, с. Китайгород Дніпропетровської області

   Одним із прогресивних євроінтеграційних інструментів збалансованого розвитку і взаємодії бізнесу з громадами в світі є ОВД (оцінка впливу на довкілля). 

Україна усвідомлено відійшла від радянської моделі законодавчих процесів та свого часу ухвалила Закон України "Про оцінку впливу на довкілля", який є частиною європейського законодавства.

   Як сьогодні працюють чинні правила для збереження довкілля і для врахування інтересів як бізнесу, так і громадськості… після 6 років ЗУ "Про ОВД" в Україні?

Очевидно, на сьогодні інструмент ОВД не влаштовує ані громадськість, ані бізнес, але чинні правила роками влаштовують чиновників.

    Більш того, ОВД за "зеленого" міністра довкілля Руслана Стрільця перетворився на інструмент поділу на "своїх" та "чужих", тиску та отримання вигод, ніяк не повʼязаних з метою покращення стану довкілля.

    Особливо це стосується таких чутливих сфер як надрокористування та ведення лісового господарства.

   Пригадаймо, головна мета проведення ОВД майбутньої господарської і іншої діяльності на довкілля - виявлення характеру, інтенсивності і ступеня небезпеки впливу будь-якого виду планованої господарської діяльності на стан довкілля і здоров'я населення. 

Неабияку роль в цьому процесі мала б відігравати свідома громадськість. Особливо це важливо під час повномасштабної війни.

Чим відрізняється національний інструмент ОВД від європейського

1. Прагнучи до стандартів європейського товариства ще у 2018 році, Україна жорсткіше підійшла до регулювання господарської діяльності, охопивши дозвільною процедурою з оцінки впливу на довкілля (ОВД) не лише види планованої діяльності, передбачені Додатком І до Директиви 2011/92/ЄС, а й види діяльності, передбачені Додатком ІІ. В підсумку за кількістю справ у реєстрі ОВД ці "додаткові" види діяльності перевищують ті, що передбачені Директивою 2011/92/ЄС у декілька разів! В Україні Висновок з ОВД — це не один дозвільний документ щодо однієї господарської діяльності. 
2. Критерії необхідності здійснення ОВД є суттєво розширеними, порівняно з вимогами європейських конвенцій і директив. Це значить, що набагато більше видів діяльності зобов’язані отримати дозвіл, аніж в країнах ЄС, де повинні проходити ОВД лише види діяльності та об’єкти, які можуть мати значний вплив на довкілля. Як наслідок, в Україні об’єкти, які дійсно суттєво впливають на довкілля, загублені у великій масі інших проєктів 
3. В Україні відсутні чітко прописані вимоги стосовно питань, які необхідно розглянути під час екологічної оцінки тої чи іншої діяльності. Питання, які повинні бути розглянуті у звіті з ОВД можуть бути визначені уповноваженим органом на вимогу суб’єкта господарювання.
4. Маємо практику відмови у видачі висновку. Це суперечить положенням Директиви, яка чітко врегульовує процедуру ОВД, та не передбачає можливості уповноваженого органу відмовити у видачі висновку з ОВД (ст. 1, п. 2 п. п. g Директиви).
5.  "Закон про ОВД" дає значні повноваження експерту уповноваженого органу. Ця норма розрахована на експерта-фахівця у своїй галузі, який може зробити об’єктивну оцінку та надати обґрунтовані пропозиції.

   Чи є універсальні експерти в уповноваженого органу: і в нафтогазовій галузі, і з питань сільського господарства, металургії, вітроенергетики, цементного виробництва, розробки кар’єрів тощо?

Об’єктивність і фаховість таких висновків – питання риторичне. На підтвердження: не зафіксовано жодного випадку надання пропозицій екологічно обґрунтованого варіанту такими "експертами".

   За понад 6 років після впровадження процедури з ОВД виникає чимало запитань і до об’єктивності процедури з ОВД, зокрема це зумовлено:

• відсутністю обов’язкової вимоги кваліфікаційного навчання для розробників звітів з ОВД, що призводить до погіршення якості написання самих звітів та відсутності уніфікованого підходу до оформлення, викладу матеріалів тощо;
• навіть з появою методичних рекомендацій щодо написання звітів з ОВД не покращилась якість написання звітів, оскільки в багатьох питаннях Загальні методичні рекомендації не є конкретизованими і містять лише загальні вказівки, а також суперечать Постанові КМУ №1026;
• для багатьох видів діяльностей відсутні специфічні критерії та методики оцінки впливу, які були б імплементовані в українське законодавство, тому часто розробники використовують методики інших країн, які у нас не мають жодної юридичної сили;
• важливим критерієм оцінки є визначення екологічних обмежень діяльності та картографування потенційних ділянок, які можуть потрапити у зону впливу. Для об’єктивної оцінки потрібно розробити низку специфічних програм, які б дозволяли моделювати вплив, зокрема оновити славнозвісний "Еол" (система екологічного моніторингу), створити українські програми моделювання поширення шуму, мерехтіння тіней, можливого впливу на водні об’єкти у разі скиду у них, зони потенційного ураження грунтів у разі розливу ПММ тощо. 

   Це б допомогло полегшити роботу як для розробників звіту, так і для органів контролю.

У Польщі, Естонії, Чехії та ін. найближчих сусідів питання експертів уповноважених органів людей, що приймають рішення, давно стало ключовим в розрізі ОВД.

То чому регулювання діяльності бізнесу в Україні багато жорсткіше, аніж в ЄС, а стан довкілля досі не покращився?

   Які результати ОВД за 6 останніх років?

1. Ще до початку воєнних дій за результатами аудитів Рахункової палати встановлено, що загальний стан природокористування є небезпечним, державна політика неефективною, цільові показники державної екологічної політики на встановлені, контрольні періоди не виконані, в окремих випадках – недосяжні та нереалістичні. 

2. Понад 5 млрд грн бізнес витратив на процедури заради процедур (це офіційні затрати). Асоціація професіоналів довкілля (PAEW) ще у 2022 році провела широке дослідження результативності ОВД. 

Було пораховано, що витрати підприємств склали майже 5 млрд грн на проведення процедури! (Середня ринкова вартість проведення оцінки впливу на довкілля складає від 200 тис. грн до 800 тис. грн, залежно від виду планованої діяльності та її територіальної належності. 

На момент аналізу реєстр містив близько 6 тис. справ). Ця практика триває донині, що в умовах війни особливо неприпустимо.

3. Громадськість неодноразово відзначала, що ОВД – інструмент "для своїх", дружніх до чиновників бізнесів, що підтверджується рядом виданих профільним міністерством висновків, які повністю дискредитують європейські принципи ОВД.

4. З громадськістю погоджується і відповідальний бізнес, для якого отримання Висновку з ОВД стало інструментом тиску і крахом у випадку "недружніх" стосунків.

5. Зʼявляється ряд угрупувань-екогастролерів, які під виглядом "зацікавленої громадськості" тероризують субʼєктів господарювання з метою отримання неправомірної вигоди.

6. Маємо низку судових рішень, які підтверджують недосконалість інструменту, що потребує негайного вдосконалення (не "косметичного ремонту", як це спостерігаємо в якості змін до законодавства, а кардинального)!

7. Інвесторів відлякують юридичні ребуси від України, які в результаті призводять до втрати часу, коштів і несуть репутаційні ризики.

Як головний підсумок на сьогодні – ми отримали "скриньку Пандорри", що продовжує збагачувати кишені недоброчесних чиновників, руйнувати економіку, підривати довіру в суспільстві – а значить, підігрує ворогу!

                     Що робити?

   Україні потрібні власні сучасні, з дотриманням всіх екологічних вимог виробництва.

Зосередити максимум зусиль на тому, щоб такі сучасні виробництва зʼявлялись, щоб рішення були знайдені! 

Зусилля бізнесу та громад мають бути обʼєднані в боротьбі проти корупції, за чисте довкілля і за Україну!

   "Економічна правда".