П'ять правил, як не потрапити в тенета торгівців людьми

Єлізавета Коренко Координаторка "STEM is FEM"

Рік тому на даху київської висотки в присутності Першої леді України ми нагороджували переможниць проєкту "Наука – це вона" і святкували нові освітні можливості, які мали перед ними відкритися завдяки нашим стипендіям. Цього року внутрішні чати дівочої спільноти STEM is FEM переповнені не так науковими успіхами учасниць, як їхніми історіями порятунку, переїзду, та виживання. Війна змінила наші життя. Відповідно, змінилися й пріоритети.

Освітня ініціативу STEM is FEM була започаткована для того, щоб заохотити юних дівчат обирати професію в STEM усупереч гендерним упередженням. Освітні модулі, зустрічі з галузевими лідерками, конкурсні програми за два роки сформували навколо проєкту міцне комьюніті з понад трьох сотень дівчат з усієї України. З початком війни ми зрозуміли, що ми маємо відповідальність перед цими дівчатами, і мусимо знайти спосіб відповідати на ширше коло їхніх потреб.

З лютого багато дівчат вирішили виїхати з України, щоб врятуватися від війни. Частина з них поїхала без супроводу або з далекими родичами чи з друзями батьків. Переважно це зовсім юні дівчата, підлітки. Уявіть, як то – в 16 років у чужій країні, без рідних, без знання мови, з постійними тривогами, помноженими на невизначеність. А таких історій зараз тисячі. 

Тому ми вирішили розширити свою роботу за межі освіти. Точніше, навчати дівчат не тільки основам програмування чи біоінженерії, а й тому, як убезпечити себе. Таким чином ГО STEM is FEM за підтримки Українського Жіночого Фонду започаткувала проєкт "Наука убезпечити себе".

Одним із найбільших ризиків, що може спіткати людину за кордоном, є ризик стати жертвою торгівлі людьми. З 1991 по 2021 рік від цього постраждали понад 300 тисяч українців. Тільки за останні три роки 49 тисяч громадян України зіткнулися з торгівлею людьми. 

Однак у спілкуванні з дівчатами ми з’ясували, що поінформованість про такий ризик є вкрай низькою. Більшість пов’язує питання торгівлі людьми виключно з проституцією чи наркоманією, і ніяким чином не може приміряти цей ризик на себе. Цей показник корелює і з середнім по країні: 56% українців та українок упевнені, що з ними ніколи такого не трапиться.

Тимчасом кожен четвертий готовий нелегально перетнути кордон, віддати свій паспорт роботодавцеві чи працювати в замкнених приміщеннях заради нібито гарного заробітку. Такі дослідження Міжнародна організація з міграції проводить на совість: дивовижно, але під час роботи над цією статтею я стала однією з вибірки, на якій проводили відповідне телефонне опитування.

З лютого 2022 року за межі України виїхало понад 9 млн українців, повідомляє Агентство ООН у справах біженців. Переважно це жінки та діти. Люди розгублені, засмучені, схвильовані долею своїх рідних та невизначеністю, що чекає на них в чужій країні. Вони нерідко в жахливому психологічному стані, часто зі значними фінансовими труднощами. Все це робить їх небезпечно вразливими до маніпуляцій. А, значить, приваблює торговців людьми.

Торговці людьми – хижаки, що живляться трагедіями. Тому люди, що тікають від війни, "ідеальні жертви" для них. Людина коштує дуже дорого. А, значить, вартує будь-яких зусиль, аби втертися в довіру та отримати від цього зиск. 

Торговці виказують підтримку, запевняють у щирості своїх намірів, активно пропонують допомогу – житло, роботу, переїзд. Однак щойно жертва заковтне наживку, як виплутатися зі злочинної сіті стає вкрай важко. Проституція, рабська праця, неналежні умови роботи, утримання силою, навіть торгівля органами – можливі страшні наслідки надмірної довірливості та необачності. 

Причому стати жертвою торгівлі людьми – це не тільки про сидіння у підвалі. Це й утримання шантажем та маніпуляціями. "Успіхи" злочинців побудовані на тому, щоб впевнити людину, що життя, яке вона зараз має – це її власний вибір. Що вона не жертва, а спільник, наприклад, у незаконному перетині кордону чи в нелегальній праці.

Торговці зроблять все, щоб переконати людину: якщо вона звернеться до правоохоронців – її покарають, якщо шукатиме допомоги в рідних – її засудять. Це важка психологічна гра для дорослої людини, що вже й казати про підлітка 15, 16, 18 років. 

Деякі випадки торгівлі людьми можуть виглядати досить безневинно, якщо порівняти їх з іншими. Наприклад, мені відомо про історію української сім’ї, котру прихистила у себе німецька родина. Як виявилося пізніше, вони цілеспрямовано шукали українців у скруті, що походять з сільської місцевості, щоб використовувати їхню роботу в полі в обмін на житло та їжу.

Однак ці умови попередньо не повідомили українцям, забираючи їх з волонтерського центру. Тож наші співвітчизники, фактично, потрапили в побутове рабство. При цьому вони почувалися зобов’язаними своїм поневолювачам за прихисток, тож не відразу звернулися по допомогу. На щастя, зловмисників виявила та оштрафувала місцева влада. А ми отримали чергове попередження: серед сотень людей, які щиро хочуть допомогти, знайдуться ті, хто вклиниться під фасад доброчесності заради власної вигоди.

Задача нашого проєкту "Наука убезпечити себе" – дати максимально практичні і прості поради, як уникнути потрапляння до системи торгівлі людьми. На сайті ми зібрали, всі рекомендації. Зараз же я б хотіла зібрати їх навколо п’яти загальних принципів.

Перший та базовий – не довіряти людям.

Так, це параноя. Але вона виправдана.

Другий – ніколи, нікому, ні за яких умов не віддавати свої документи.

Виключення можуть складати хіба урядові установи. Ми маємо запам’ятати золоте правило – документи можна показувати тільки зі своїх рук. Плануючи подорож за кордон, слід зробити копії всіх документів, завантажити їх на телефон, переслати собі на пошту, зберегти на робочому столі ноутбука (очевидно, не в папці "Мій паспорт"), залишити комусь із старших родичів.

Пересвідчіться, що копії ваших документів знаходяться окремо від оригіналів. І пам’ятайте: загубити документи – це не злочин. Звернутися до офіційних осіб – це те, що ви можете та повинні зробити, якщо виявили пропажу своїх документів. Тим паче, якщо їх у вас відібрали силоміць. Посадовець, який дізнається про це, точно знатиме, що ви – в халепі, та постарається вам допомогти.

Третій – зберігайте контакт з людьми вдома в Україні.

Особливо, якщо ви подорожуєте наодинці або з групою товаришів, майте довірену особу в Україні. Це можуть бути батьки, улюблена тітка, хрещена, вчитель, батьки друзів. Напрацюйте звичку щодня сповіщати довірену особу, що з вами все гаразд. Поділіться з ним/нею адресою, за якою проживаєте.

Розповідайте, з ким ви спілкуєтесь, куди йдете, про які можливості працевлаштування дізналися. В Україні має бути близька людина, яка першою заб’є на сполох, якщо раптом ви не вийдете на зв’язок.

Домовтеся заздалегідь про кодову фразу, яка має сигналізувати, що ви в небезпеці. Вона не має дивно звучати в розмові, утім мусить недвозначно дати зрозуміти співрозмовнику, що з вами не все гаразд.

Четвертий – проявіть максимальну обачність при влаштуванні на роботу.

На жаль, в момент працевлаштування у вас найвищий шанс потрапити в систему торгівлі людьми. Головне правило: якщо робоча пропозиція виглядає занадто добре – це має вас не звеселити, а насторожити.

Якщо працедавець неохоче відповідає на ваші питання, не пояснює суті роботи та конкретних обов’язків – це має вас насторожити. Якщо тільки ви не влаштовуєтесь шпигуном на секретну службу – секретів від вас у нього бути не може.

Великі гроші за просту роботу – ви насторожені. Робота для дівчат без досвіду – ви тікаєте геть з того місця. Не бійтеся бути неввічливими, грубими. Щойно ви почуваєтесь збентеженою – геть звідтіля.

П’ятий і найважливіший – будьте готові себе рятувати.

Найбільший шанс на виживання у того, хто готовий себе витягнути сам. На нашому сайті ви можете ознайомитися з пам’яткою, як убезпечити себе, знайти потрібні контакти правоохоронних та правозахисних організацій, нагадати собі як підготуватися до подорожі та за чим пильнувати під час неї. Пам’ятайте про п’ять правил, згаданих у цій статті.

І, будь ласка, не будьте пасивними в питаннях власної безпеки.