Гаубиця М777
Міністр оборони України Олексій Резніков звернувся до громадян України з поясненнями, як використовується важке озброєння іноземного виробництва у війні проти російських окупантів.
Звернення оприлюднене на Facebook-сторінці Міністерства оборони України.
Шановні українці!
У публічному просторі все більше відгуків наших воїнів, які отримали досвід використання у бойових умовах важкого озброєння іноземного виробництва. Я радий, що левова частка цих відгуків дуже позитивна. Завдяки майстерності наших захисників і захисниць, російські окупанти отримують відсіч, на яку не очікували.
Нагадаю, що на передовій вже успішно працюють три види 155-мм артилерії – гаубиця М777, гаубиця FH70, САУ «CAESAR». Уявити це ще у березні було просто неможливо. Але сьогодні це вже реальність, яка стала наслідком великої командної роботи на чолі з Президентом України Володимиром Зеленським.
Радий повідомити новину — парк артилерії 155-мм калібру поповнюється.
В Україну вже надійшли САУ М109 однієї з модифікацій. Це дуже якісна техніка. І її надходження стало результатом кооперації кількох країн.
Так само хочу повідомити, що берегова оборона нашої держави не просто буде посилена ракетами Harpoon — їх застосовуватимуть підготовлені українські команди. Впевнений, що бойове братерство «Гарпунів» та наших «Нептунів» допоможе звільнити та знову зробити наше Чорне море безпечним, у тому числі – надійно захистити нашу Одесу.
Надання цих ракет так само стало результатом співпраці кількох держав, що дозволило нам отримати «Гарпуни» від датських партнерів за участю британських друзів. Я вже неодноразово відзначав британське лідерство та особливі зусилля мого друга і колеги – великого друга України Бена Воллеса.
Серед останніх надходжень слід згадати понад 100 американських БПЛА різних типів.
Як будь-який міністр на моєму місці, я б хотів, щоб зброї було набагато більше іще позавчора. Бо йдеться про життя наших людей.
Водночас треба усвідомлювати: за останні півтора місяці, наприклад, ми отримали більше артилерійських снарядів зразка НАТО, ніж є у досяжності снарядів радянських зразків!
Головне – ми вже отримали більше, ніж можуть виробити протягом 6 місяців усі заводи дружніх нам країн, де залишилися лінії з виробництва боєприпасів радянського типу. І отримаємо ще. Адже кількість артилерійського озброєння буде збільшуватися.
Стратегічне рішення про перехід на важке озброєння натівського зразка вже має конкретний вимір. Кооперація держав-партнерів, які надають Україні озброєння і техніку, вже є безпрецедентною.
У кожному коментарі щодо зброї та загалом підтримки України я дякую моїм колегам-міністрам оборони. Це не просто ввічливість – це наочна демонстрація, що Україна не сама.
Масштабні зрушення, основні результати яких ще попереду, стали можливими завдяки видатному лідерству Сполучених Штатів Америки. Позиція наших американських партнерів дозволила вільному світу усвідомити справжню ціль – кремль треба не зупиняти, а перемагати.
Я вже згадував, що у Варшаві мав честь взяти участь у зустрічі з Президентом США Джозефом Байденом, державним секретарем США Ентоні Блінкеном та великим другом України, з яким ми перебуваємо у тісному контакті і внесок якого я дуже ціную, – міністром оборони США Ллойдом Остіном ІІІ.
Президент Байден тоді чітко окреслив стратегічний підхід і критерії для прийняття рішень щодо зброї. Такі рішення одночасно мають забезпечити Україні реальне посилення на фронті, не порушити єдність союзників США, враховувати практичну можливість надання допомоги, адже певна зброя має бути в наявності, і носити системний характер, щоб це не були точкові поодинокі акції.
Саме за цією логікою відбувається рух, її підтримують інші партнери, про що свідчить вже згадана кооперація, підкреслюю – безпрецедентна.
Втім, удар тримає не зброя – а люди. Ми бачили приклади, коли зброя і сучасна техніка не допомагала, якщо люди не хотіли битися за свою країну. Натомість українська армія продемонструвала масовий героїзм у поєднанні з високим професіоналізмом, а весь український народ – видатну стійкість.
Дні, години та хвилини останні тижні тягнуться повільніше, ніж будь-коли за моє життя. Тому що доводиться чекати. Чекати і одночасно боротися за збільшення об’ємів, за розширення номенклатури зброї, яку ми отримаємо, і про яку будемо звітувати зовсім скоро. Чекати на нові партії, знаючи, що вони вже завантажуються і що наші воїни розпочали навчання на полігонах.
Але я дивлюсь у майбутнє з оптимізмом. Адже Україна все одно переможе.
Слава Україні!