«Пиняйте орду своїми тілами, герої не вмирають, рабів до раю не пускають, дамо ядерній державі п*зди, козацькому роду нема переводу, перемога ось-ось близенько»

З телеграм-канала Ostap Drozdov

Мерц і Мелоні цілком праві. Українські чоловіки мають закінчити свій земний шлях в окопі, оповиті ворожим оптоволокном, а не їздити за кордон. На те вони й назвалися «щитом Європи», безсмертними кіборгами, довічними рабами війни.

Зрозуміти можна, чому європейці так неохоче й стримано вписуються в багатонаціональні сили стримування. Треба тричі подумати, перш ніж послати своїх дітей за тридев'ять земель у чужу, корумповану, розкрадену, країну, ще й екзотичну в частині некрофільного менталітету, що суперечить канонам самозбереження.

Європейці подбали про неучасть своїх пересічних громадян у війні. А хто не подбав – той герой (посмертно). Тому нате гроші, нате зброю, нате репараційний кредит, нате боєприпаси, нате літачки, нате електрогенератори – пиняйте орду своїми тілами, герої не вмирають, рабів до раю не пускають, дамо ядерній державі п*зди, козацькому роду нема переводу, перемога ось-ось близенько.

Це не німці, італійці, чехи, словаки й португальці голосували пів життя за комуністів, не вони повсякчасно балакали мовою російської імперії, не вони обирали в парламент проросійські партії, не вони запоєм слухали російську попсу, не вони робили рейтинги мураєвським і шаріївським телеканалам, не вони цілодобово сиділи на російському контенті, не вони своїх дітей виховували на російських мультяшках.

Хто пасивно кликав путіна, забезпечивши йому пречудові передумови війни – той хай і виконує план панахид і погребень.

А турист буде щотижня за кошт платників податків влаштовувати покатушечки Європами з нульовим ККД цього туризму. Зате готелі хороші. І тихо. І спокійно. І влада довічна.

 

Фото - з Петриківської громади, де відкрито Алею «Віри та Надії»