На початку січня 2023, поки польський президент Анджей Дуда приїздив до Львова і обіцяв Україні західні танки Leopard 2, інший поляк на прізвище Дуда повертався до Варшави з найгарячішої точки українського фронту.
Парамедик Даміан Дуда у новорічні свята рятував захисників міста Соледар на Донеччині. Відео з ним розійшлось в українських соцмережах.
На записі поляк тримав важкопораненого бійця в евакуаційній автівці і впевненим голосом, українською мовою, хоч і з акцентом, казав: "Все буде добре, братику, будеш живий".
Дуда – волонтер, за роботу на "нулі" йому не платять. Однак у себе на батьківщині він навіть отримав спеціальний дозвіл від влади на те, щоб брати участь в українській війні.
Разом із невеличкою командою Даміан приїжджає на війну в свої офіційні вихідні, щоб рятувати військових.
"Українська правда" поговорила з Дудою, коли він повертався з передової додому. Він розповів, як на початку російсько-української війни, в 2014 році, приїхав сюди, щоб побачити "нацистів". Як згодом йому допомагали українські націоналісти. І як змінилось ставлення поляків до України та війни.
Даміан Дуда – польський мистецтвознавець і український рятівник
У мене історична освіта, за фахом "історія мистецтв". У Польщі я працюю в університеті. Також я прес-офіцер Центру державної безпеки – це як у вас РНБО.
З медичної освіти у мене є парамедичний вишкіл. Я також працював у Сирії, в Іраці як парамедик.
Найкраща школа у цій сфері – це досвід з війни. Те, що мені ця школа дала, не дасть жоден інший вишкіл.
З точки зору парамедицини Україна зробила хорошу роботу за останні 9 років. У 2014 за протоколом ТССС (стандарт надання допомоги на полі бою, яким послуговуються армії НАТО – УП) в Україні працювали добровольці, волонтери і все. А зараз він є і в регулярній армії, у кожного бойового медика. І ваш досвід є істотним для нашої країни.
У мене є військова підготовка, в Польщі я офіційно володію зброєю, є інструктором зі стрільби.
Чому я пішов на фронт не воювати, а саме парамедиком? Тут багато хлопців, які знають, як воювати, у вас багато хороших військових. А з парамедиками завжди є проблема на нулі.
Тому ми сказали, що хочемо рятувати життя. Ви захищаєте Україну, а ми будемо захищати вас, рятувати ваші життя.
Коли війна закінчиться, я зроблю зі свого бусика камперван – будиночок в машині. І у мене буде екскурсія навколо світу, з хорошим сиром і вином, вздовж прекрасного моря.
Залишатись у польській армії я не планую. Хоча, якщо буде потрібно, звісно, готовий захищати свою країну.
Як поляк Дуда потрапив на фронт в Україні
До війни я не був в Україні.
Вперше приїхав у кінці 2014 – на початку 2015 року від одного польського фонду, щоб дізнатись, яка ситуація у поляків в Маріуполі.
Спочатку я їхав побачити "нацистів". Тому що про них розповідала пропаганда в Польщі.
Але коли я побачив, що це за війна, як хлопці захищають Україну, то подумав, що це також і моя війна. Я зрозумів, що світ не чорно-білий, але в Україні більше білого, ніж чорного. І зрозумів, що потрібно допомогати українцям.
Я поїхав в Польщу, взяв гуманітарку і приїхав сюди як волонтер-парамедик. Працював на вишколі у хлопців з "Правого сектора". Вони сказали: добре, тепер треба протестувати твої уроки. І так я поїхав вперше на передову, під Піски.
Це було 7 років тому. Від того часу я весь час працював з різними добровольчими підрозділами в Україні.
Як почалась повномасштабна війна, ми приїхали більшою командою. На волонтерських засадах працювали на нулі під Херсоном.
Після деокупації Херсона поїхали спершу на кордон з росією, а потім – до Соледара.
Зараз у мене офіційні новорічні вихідні в Польщі, також я взяв трошки днів з відпустки і приїхав. Не знаю, чи буде у мене далі робота в Польщі (сміється).
Що парамедик Дуда і його команда роблять на українському "нулі"
На Донеччині ми спершу працювали на стабілізаційній точці, робили легку роботу, бо військові ще нас не знали. Ми возили хлопців із Соледара у стабілізаційний пункт.
Пізніше 46-та бригада побачила, що ми класні пацани і з нами можна працювати на "нулі". Там ми тепер і працюємо.
У нас багато різної роботи. Від праці на "нулі" як бойових медиків до роботи на евакуаційних машинах, стабілізаційних точках. Ми там, де є потреба.
На відео, яке ви бачили, ми везли хлопця із Соледара.
Для мене цей резонанс трошки страшний. Бо я хочу робити свою роботу. У мене немає плану стати зіркою. У мене план – щоб люди в усьому світі знали, що в Україні справжня війна, а не якась антитерористична операція.
Це відео було для моїх польських друзів, щоб вони побачили, що відбувається в Україні.
Через те, що ми поляки, проблем з українськими військовими ніколи не була. Спершу була дистанція у хлопців з "Азова", але на 30 хвилин максимум.
У 2015 році нас затримали міліціонери. Як сказали хлопці, це були колишні "беркутівці", стояли на блокпостах.
У мене із собою був штик-ніж. Я не знав, що в Україні його не можна носити, він 5 разів їздив зі мною через кордон. Міліціонери сказали, що це холодна зброя, вони пробували забрат мене в СІЗО. Українські націоналісти – "Правий сектор" – подзвонили міліції і сказали: ми вам даємо годину, якщо не відпустите – приїдемо на БТРах.
Зараз, коли ми були на "нулі", один хлопець почув, як ми розмовляємо, і питає: ви поляки? "Так, поляки". Він сказав, що велика честь нам за те, що приїхали.
Ми плануємо зробити в Польщі фонд із такою командою, як у мене, але більшою. І працювати тут. Мені потрібні 4-5 тижнів, щоб приготуватись до наступного приїзду сюди.
Про ставлення поляків до війни в Україні
Спочатку реакція на те, що я поїхав в Україну, була різною. Була й така, що я приїхав до бандерівців, що я націоналіст, бо працюю з "Азовом".
Але зараз мої знайомі зрозуміли, що я – це я. Багато моїх друзів, які говорили про "бандерівців", зараз – найактивніші волонтери в Польщі.
Знаєш, що є найбільшим сигналом, що Польща хоче дружби з Україною? Коли на нашу територію попала буцімто ваша ракета, від ППО, наш прем’єр сказав: так, це була українська ракета разом із російською. Але ми знаємо, що якби не ця війна, якби не росіяни, то цих ракет тут би не було, тому ми далі підтримуємо Україну.
І це був важливий знак, що Польша розуміє ситуацію. Пропаганда тоді сказала, що українці б’ють по нашій території, у нас активно працює російська пропаганда. Але для мене це був зелений сигнал, що Польща хоче дружби з Україною.
У мене є багато друзів з батальйону "Карпатської січі". Половина з них були в Польщі на роботі. Коли почалась повномасштабна війна, то всі пішли пішки на кордон і приїхали в Україну.
Я так і кажу своїм польським друзям: багато українців, які зараз воюють, були в Польщі і могли далі там бути, але вони повернулись.
Поляки колись воювали з козаками. Але в Польщі зараз козаками називають крутих хлопців. І багато людей в Польщі вважають, що ви – козаки.
Для нас, поляків, росіяни завжди були ворогами. Був час, коли я трохи цікавився російською літературою, музикою, фільмами. Але як почалась повномасштабна війна, ми зрозуміли, що це все була ілюзія, немає добрих росіян. Бо якби вони були, вони би вийшли на вулиці.
Ця війна показала, хто є хто. Раніше я не вірив, що буде повномасштабний наступ. Я думав, що росіяни можуть взяти територію "ДНР/ЛНР". Можливо, дійдуть до Одеси, щоб була дорога з Криму до "ДНР". Але я ніколи не думав, що вони можуть штурмувати Київ.
Від того часу я сказав, що я не аналітик і не буду говорити, що буде далі.
Ми зараз будуємо нову історію дружби наших народів: українського та польського. Те, що я тут роблю – це не тільки медична робота.
Я хочу сказати кожному українцю, від найменших до вашого президента Зеленського: поляки готові віддати вам не тільки гуманітарку, але й своє життя. За те, щоб ви могли захищати Україну.
Пів мого серця зараз – українські.
Соня Лукашова, УП