Поляки забули, як було гірко під московським чоботом

   Ми самі пхаємося під російський чобіт. Видно, що тужимо за правлінням москви, від якого понад тридцять років тому нас визволив Валенса разом із Рейганом.

   Полякам уже набридла демократія, добробут і відпочинок у Хорватії. Ми знову мріємо перетворити Польщу на російський колгосп, країну бідності та відсталості, а також на західну провінцію імперії сталіна.

    Кшиштоф Скіба (Krzysztof Skiba), польський громадський діяч, сатирик, мережа ФБ.

   Це не якісь фантазії, а реальна оцінка того, що відбувається ЗАРАЗ. Антиукраїнські настрої, а фактично мода на атаки проти України щодня наближають нас до пащі та совєцького бруду, який пропонує путін.

   Щоб виграти війну або хоча б у шахи, треба зробити добру розвідку. Хто друг, а хто ворог. Єдина країна, яка активно бореться з путіним, тобто Україна, що вже три роки успішно чинить опір і кривавить, перестала подобатися полякам. У тренді зараз дурне, абсурдне і самогубне обливання брудом усього українського.

   Концерт білоруського репера Макса Коржа, на який приїхали білоруси, грузини та українці з усієї Європи, став детонатором антиукраїнських настроїв. А чому? Бо кілька дівчат перелізли через огорожу? Бо кілька тисяч людей бігало під сценою з оголеними торсами? Бо на 70 тисяч глядачів один хлопець приніс прапор УПА?

І це ви називаєте заворушенням? Серйозно? У той самий час фанати «Леха» з Познані без жодної причини вибивали вікна й били перехожих у Белграді. Оце було справжнє хуліганське побоїще. Але про це — тиша. Ніхто не перейнявся. Бо то наші. А нашим можна.

   Вам заважає хлопець із прапором УПА на концерті, а не заважає друг президента Навроцького з татуюваннями Гітлера? Зрозумійте, що для багатьох (не для всіх) українців УПА — це щось подібне до нашої Армії Крайової. Це їхнє національне партизанське військо часів війни. Так, вони страшні учасники Волинських убивств. Для нас — злочинці. І тут немає про що сперечатися. Але це було 80 років тому. Треба про це говорити і пам’ятати про злочини, але й пам’ятати, що наша АК (примітка - Армія Крайова) у відповідь теж палила українські села і вбивала їхніх жінок та дітей.

   Ці історичні рани вміло підпалюються і керуються російськими відділами пропаганди. Наче й не було Катині та вбивств поляків від часів поділів аж до «утвердження Польщі Народної».

   Раптом росіяни — святі й улюблені. А українці погані. Тільки той Бандера й Бандера, а Червона Армія, яка ґвалтувала полячок, якось дивно пішла в забуття?

   Пам’яттю можна маніпулювати, і це росіянам у Польщі чудово вдається, у чому допомагає їм ціла армія «камратів» та слуг Брауна.

   Рівності в тих давніх драмах, звісно, немає, бо етнічні чистки почали буцімто українціЩо далеко не акт. Але після вшанування жертв, прийміть мужньо, як розумні люди, факт. ЗАРАЗ Україна — наш союзник. Вона воює з чудовиськом. Її мали перемогти за три дні, а минає три роки, і великий путін досі не може з ними впоратися.

   Пріоритетом нашої зовнішньої політики має бути допомога Україні та лобіювання її вступу до НАТО. Цього, до речі, хотів сам Лех Качинський, але нині про це ніхто не пам’ятає.

   Парадоксально, але завдяки війні НАТО стало сильнішим. Швеція та Фінляндія вступили до альянсу зі страху, й військовий потенціал Союзу збільшився і нині в багато разів перевищує потенціал росії.

   Завдяки воєнним біженцям з України зросла польська економіка. На 15 млрд щороку. Кошти, які ми витрачаємо на допомогу Україні, при цьому — дрібні гроші.

   Це українці прибирають і ремонтують ваші доми, будують житлові квартали, полють газони, збирають сміття, возять піцу та посилки як кур’єри, подають їжу й пиво у закладах як офіціанти та бармени. Це українські працівники виконують роботу в полі, на яку просто немає охочих серед поляків. Бо там пече сонце, а платня надто низька.

   Ми поводимося як накурений і сліпий кіт у мішку. російська пропаганда і російські тролі, а також такі видатні брехуни, як продавець пива Славек Хулайнога та Гжегож Гасніца Браун, зробили вам справжній кисіль у мізках.

   Ці гасла, що «це не наша війна», — казки для дітей. Через Польщу вже три роки йде вся військова допомога для України. Ми теж у цій війні з росією, тільки нам значно зручніше, бо наші житлові квартали ще не бомблять. Ми лише транзитна дорога для зброї та прихисток для біженців.

   Найгірше, що цим антиукраїнським настроям, підігріваним путінською пропагандою, піддається не лише президент Навроцький (відібрав у жінок з України 800+, урізав кошти на Starlink, тобто шкодить армії, яка воює з путіним), але й уряд Туска.

   Команда Рудого, намагаючись тактично сподобатися правим і фанатам, депортує учасників концерту Макса Коржа, які на Національному стадіоні перестрибували через бар’єри. Серйозно? У юності я розвалив лавку на концерті «Республіки» в 1982 році, і навіть Ярузель (примітка - Ярузельский Войцех, останній голова Польщі комуністичних часів) мене тоді не депортував. Посадив лише тоді, коли я розкидав антикомуністичні листівки.

   Я вважав Кєрвінського розумним хлопом. А це якийсь дешевий популіст із російського цирку. Вихваляється цими депортаціями, як силіконові зірки інтернету своїми цицьками. Панове політики з «Платформи», затямте собі дві речі:

— Коаліція з проросійською «Конфедерацією» неможлива, бо вони вами зневажають і працюють на опікунів Урсули фон дер Байер. Кожен жест «під Конфу» (типу дурних депортацій після концерту) — це втрата енергії і голосів тих, хто вам іще вірить. Зиск у банді пивника з Торуні — нульовий.

— І друге. Мільйони поляків голосували за вас не тому, що ви такі гарні, розумні, світові й чудові. А лише тому, що ви ТРОХИ менше ОГИДНІ, ніж ПіС.

   Єдині в цьому уряді, хто ще має яйця й розсудок, це міністри Журек і Сікорський. Вони знають, що підлизування правим веде в нікуди.