Пора посилити громадський контроль у сфері оборони! - Ірина Геращенко
За матеріалами інтернет-видань
30.09.2026
70
Цю фотографію, страшний документ агресивної війни ерефії, я розіслала по всіх чатах з моїми іноземними колегами і партнерами. Депутатам Європарламенту, групам ЕРР, різним спільнотам.
Ірина Геращенко, народний депутат України, сторінка ФБ.
Написала, що це Київ позавчора, самісінький центр міста, Національна Академія наук. Люди рятуються з пожежі, вистрибують з вікон після прямого влучання шахеду... Це рашистське сафарі на українців, на цивільне населення. Картинка, що стала буденністю і до якої звикає світ. Вбивство українців стає «нормою», якою не шокуєш і не здивуєш. Але ми не повинні допустити звикання до терору і воєнних злочинів.
Ескалація відбувається на тлі численних самітів, заяв про пекельні помсти і мільйони дронів, на які з бюджету виділили мільярди. Так, вбивають українців російські окупаційні війська. Так, світ недостатньо реагує на злочини (а на тлі корупційних скандалів влади підтримка ще більше згортається).
Але прийшов час і в української влади запитати - де наші новітні розробки, як далекобійні ракети, що мають гатити по російському впк? Де системи антишахедного захисту? Де результат ваших безпекових угод і самітів миру?
Лише на одну провладну оборонну контору за ці роки виділено більше 100 млрд грн. Левова частина державного бюджету - в одні приватні руки. Чи не настав час прозвітувати? Не смішним мерчем, бо не смішно.
Ну і ще одне: маржа прибутку в сфері оборони в країнах НАТО складає 8 %. В Україні - більше 20%. Попри велику кількість імпортних комплектуючих не власного виробництва. Не секрет, що нині в збройному бізнесі можуть бути лише друзі Зеленського. Можливо, час переглянути норми і впровадити стандарти країн НАТО у взаєминах держави і зброярів, особливо враховуючи, скільки мільярдів йде з бюджету на цю сферу (погоджуюся, що це питання дискусії, але громадський контроль над використанням державних коштів в сфері оборони має бути посилений).
Р. S. Позавчора ми довго говорили телефоном з пораненим Володимиром Горбуліним, з котрим я мала честь працювати в мінських групах. І пишаюся, що робили все можливе і неможливе, аби не допустити повномасштабне вторгнення. Він розповідав про нову книгу. Просила якось знайти час і презентувати її парламенту, нехай тим небагатьом депутатам, яким це важливо і цікаво. Сьогодні я бажаю йому якнайшвидшого одужання. Мої найщиріші співчуття рідним полеглих, постраждалим і всім співробітникам НАН…
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ