«Потворі путіну діти бажають смерті»: як мешканці прифронтового села Грушівка виживають під атаками дронів

Село Грушівка, що за даними мапи DeepState розташоване за 16 кілометрів від фронту, війська РФ обстрілюють артилерією та дронами різних типів. За словами місцевих, від однієї з останніх атак поблизу села загинув неповнолітній хлопець, двоє його друзів поранені. Крім того, російська армія цілить прямо по центру селища, де люди ходять до магазинів, а на майданчиках грають діти. Попри небезпеку, примусової евакуації родин з дітьми з села не оголошено.

Як люди ховаються від російських атак та чому не планують виїжджати — у спецпроєкті Суспільного «Червона Зона».

У Грушівці нині залишилася приблизно половина мешканців. До повномасштабного вторгнення тут жили близько 3,5 тисячі людей. Російські війська регулярно атакують село артилерією та FPV-дронами. За словами місцевих, інтенсивнішими обстріли стали з листопада 2025 року.

Грушівка розташована приблизно за 16 кілометрів від позицій російських військ — їх від села відділяє висохле Каховське водосховище.

Люди бояться їздити дорогами

Місцеві розповідають, що російські дрони атакують автомобілі, які рухаються дорогами поблизу села. Зокрема, нещодавно внаслідок удару по машині загинув 15-річний хлопець, ще двоє підлітків отримали поранення.

«Загинув хлопчик. Він сам з Нововоронцовки, з Херсонської області. Вони їхали з Токівського водоспаду. Вони частенько туди їздили відпочивати. Їхали назад, і оце так і сталося. Скільки їх там було, точно не знаємо. Одному 17, одному 16, і цей, що загинув, 15», — розказала місцева жителька Людмила.

Місцева жителька Людмила. Суспільне Дніпро

За її словами, раніше на цій же ділянці дороги російський дрон атакував автомобіль — тоді люди вижили, однак машина була знищена. Через небезпеку жінка намагається пересуватися переважно вранці або користується велосипедами та скутерами. Деякі водії взагалі відмовляються їхати до села.

«Машини бояться сюди приїжджати. Люди майже на машинах не їздять. Зараз перейшли всі або на велосипеди, або на скутери, тому що можна заховатися хоч під дерево. Особливо буси стріляють. І рейсовий, і звичайний транспорт. Просто рухомий склад б'ють весь. Зв'язок із районом, з Кривим Рогом був. Тепер все — бояться люди», — розповіла Людмила.

Центральн площа Грушівки, по якій війська РФ б'ють дронами. Суспільне Дніпро

Особливо складною стала ситуація з доставкою продуктів. За словами жінки, деякі перевізники відмовляються заїжджати до Грушівки через загрозу атак дронів.

«Продукти бояться сюди завозити. Ми скоро без хліба залишимося й без продуктів. Була запорізька маршрутка. Тепер вже не їздить, бо вона побита. Воронцовська вже через дамбу не їздить», — зазначила вона.

Повітряна тривога у селі не працює

Окрема проблема — відсутність сигналу повітряної тривоги, через що люди тут не можуть по звуку зорієнтуватися, чи є загроза артобстрілу чи FPV-дронів. Як розповіли місцеві жителі Суспільному, вони чують артилерійські «виходи» з іншого берега та орієнтуються на звук дронів. Від моменту артилерійського пострілу до можливого удару, за їхніми спостереженнями, може бути близько 30–40 секунд.

Під час атаки люди ховаються у будинках, підвалах, за деревами або навіть просто лягають на землю. Зокрема, у своїй оселі ховається і місцева жителька Наталія.

«В хату заходимо. У мене погреба немає. І туди залізти, щоб що? Щоб братську могилу створити? А так заходимо в хату — дві стіни. Так потихеньку живемо», — сказала вона.

Місцева жителька Наталія. Суспільне Дніпро

За словами жінки, дрони над селом літають постійно. Через це вона майже не виходить із дому. Попри страх, Наталія намагається займати себе рукоділлям — робить домовиків, котиків, обереги та шкатулки.

«Я роблю домовичків, обереги вʼяжу. Це моя душа. Я тоді відключаюся від всього. Шкатулки роблю. Я прокидаюся, мені хочеться...», — пояснила Наталія.

Іграшка, яку зробила Наталія. Суспільне Дніпро

Діти ростуть під звуки дронів

Попри постійні атаки РФ у Грушівці й досі залишаються родини з дітьми. Місцеві розповідають, що діти вже змалечку знають, як звучить дрон і що потрібно робити під час небезпеки.

За словами місцевої жительки Аліни, її чотирирічний племінник, почувши характерний звук, сам біжить до будинку та каже, що потрібно ховатися.

«Ну, вже розуміє. Він навіть іноді слухає, чує, що летить. І забігає в хату і каже, що дрон летить — загроза. Взагалі, в мене сестра в Нікополі проживала. Тут мої батьки живуть. Тобто він весь час, все життя, чує і дрони і вибухи. Каже, що я не боюся. Якщо раптом він почує якийсь вибух, треба ховатися», — розказала вона.

Місцева жителька Аліна. Суспільне Дніпро

Інша мешканка Грушівки, Людмила, розповіла про ситуацію, яка сталася з її семирічною онучкою. Торік під час прогулянки вулицею дрон завис над дитиною та її другом. Після цього дівчинка почала боятися кожного незнайомого звуку.

«Завис прямо над ними дрон. Втекли, звісно. Тепер боїться кожного шороху. Десь щось летить, і вона біжить. "Ой, Боже, врятуй мене і мою маму і всіх". Вона росіян обзиває кацапами. Каже: "Я їх ненавиджу". Їздили в Кривий Ріг, а там сирена. Вона каже: "Ой, вже проснувся цей Путін. Щоб ти здох". Така мала вже розуміє», — сказала Людмила.

Через обстріли діти майже не користуються стадіоном, парком та іншими відкритими місцями, розповідають місцеві. На прогулянку ж вони виходять лише тоді, коли ситуація відносно спокійна.

«Люди виживають тут»

Попри небезпеку, частина мешканців не планує залишати Грушівку. Люди пояснюють це відсутністю грошей, роботи та необхідністю доглядати за родиною.

За словами місцевої жительки Альони, місцеві виживають завдяки власним городам, господарству та свердловинам.

«Я трохи планую, тому що в мене маленька онучка. Їй треба в школу ходити, а тут онлайн. Але за що виїжджати? Роботи немає. Люди виживають, тому що тут городи. От і все. Скважини поробили собі, та люди такі виживають», — зазначила Людмила.

За словами жителів Грушівки, після початку повномасштабної війни звідси виїхала перша хвиля людей. Друга хвиля почалася наприкінці 2025 року, коли атаки стали інтенсивнішими.

Наслідки ударів РФ по Грушівці на Дніпропетровщині. Суспільне Дніпро

Наразі в селі не оголошували ні загальної обов'язкової евакуації, ні примусової евакуації родин із дітьми. Ті, хто хоче виїхати, роблять це самостійно, за допомогою волонтерів або власним коштом.

Попри щоденну небезпеку, люди продовжують жити у Грушівці та сподіваються, що війна завершиться.

«Неба мирного хочемо. Найголовніше, треба перемоги і миру. І щоб всі хлопці повернулися додому. Хочеться, щоб все це скоріше завершилося. Віримо», — сказала місцева жителька Людмила.