Про собівартість посівної та про врожайність і прогноз на осінь

На Дніпропетровщині цьогорічна ситуація з врожайністю ‒ як рівняння з багатьма невідомими, де ключовий чинник ‒ не просто наявність вологи, а її раціональне використання.

Для нашого регіону, який зазвичай страждає від посухи, високий рівень вологи у ґрунті наприкінці квітня ‒ у результаті танення снігу й весняних дощів ‒ швидше позитив. Але з певними застереженнями:

‒ глибоке зволоження. На відміну від минулих років, зараз сформовано солідний запас вологи в метровому шарі ґрунту. Це ‒ «страховий поліс» для соняшнику на період літньої спеки;

‒ ризик кореневої системи. Внаслідок надлишку води на початку весни рослини можуть сформувати поверхневу кореневу систему. Якщо верхній шар ґрунту різко пересохне в червні, такі рослини постраждають сильніше, ніж ті, чиє коріння пішло вглиб у пошуках води.

Різкі температурні коливання спричиняють стрес у рослин. Денне тепло провокує швидкий ріст, а нічні заморозки або різкі похолодання до +2-5 °C ставлять розвиток на паузу.

Стан озимини за таких умов контрольований, хоча через високу вологість і помірне тепло зростає ризик грибкових захворювань (борошнистої роси, септоріозу).

А от для ярих культур головний стрес ‒ пізня сівба. Кожен день затримки зміщує фазу цвітіння кукурудзи на спекотніші періоди липня, що може призвести до поганого запилення.

Завдяки запасу вологи потенціал врожайності залишається високим, особливо для озимих культур, які встигли добре розкущитися.

Основна стратегія зараз ‒ вичекати момент «фізичної стиглості» ґрунту, щоб техніка не залишала глибоких колій, і використовувати насіння з високою енергією початкового росту.

Якщо ж казати про економічну складову посівної-2026, то вона стала одним із найскладніших викликів. Поєднання глобальної інфляції, вартості енергоносіїв і логістичних витрат створює значний тиск на собівартість.

Через те, що наше підприємство має достатній обіговий капітал або доступ до кредитування, вдалося закрити потреби в ресурсах ще в останній квартал 2025 року. Економія на добривах склала до 20% вартості, як порівняти з весняним піком. Проте через проблеми з морською логістикою й енергетичну кризу в Європі навіть «зафіксовані» ціни виявилися на 10-12% вищими, ніж торік.

Ситуація із ЗЗР і насінням стабільніша, оскільки контракти часто прив’язані до валютного курсу, а він залишався відносно прогнозованим.

Цього року собівартість виробництва зросла в середньому на 15-20%. Зокрема, частка добрив у структурі витрат на гектар сягнула критичних показників. Це змушує нас переглядати технологічні карти, переходити на диференційоване внесення добрив, використовувати рідкі добрива (КАС) замість гранульованих для кращого засвоєння в умовах дефіциту вологи.                                             

Ми розуміємо, що внутрішня ціна в Україні лише опосередковано залежить від собівартості. Її більше диктує світовий ринок і експортні можливості. Ризик цінових ножиць виникає, коли витрати на вирощування збільшуються, а закупівельна ціна на зерно залишається на торішньому рівні.

Спробую дати прогноз на осінь-2026. Якщо логістичні ланцюжки працюватимуть стабільно, то можна буде очікувати помірного зростання цін (5-8%), що навряд чи повністю покриє збільшення собівартості добрив і пального. Тобто маржинальність більшості зернових культур цього року буде значно нижчою.