ПУБЛІКАЦІЯ ВІТАЛІЯ ПОРТНИКОВА: НАВІЩО потрібен «НЮРНБЕРЗЬКИЙ ПРОЦЕС» НОВОГО СУЧАСНОГО ЗРАЗКА

За матеріалами інтернет-видань 14.12.2025 337

(Підготовлено за участю члена Спілки журналістів України Наталії Гармаш)

Виталий Портников

Коли я зустрічаюсь із черговою західною екранізацію на тему Нюрнберзького процесу, мене кожного разу охоплює невимовний сором.

З першого класичного фільму геніального Стенлі Крамера – стрічки, у якій зʼявилися Спенсер Трейсі, Максиміліан Шелл і навіть легендарна Марлен Дітріх – і до останньої екранізації Джеймса Вандербільта із Расселом Кроу і Рамі Малеком головна тема – торжество демократії у засудженні нацистського зла, сміливі і чесні американські судді, які вважають вирок злу та його головним виконавцям мало не біблійною місією.

Те, що у залі засідань трибуналу американці сусідили з радянськими колегами, на Заході або забувають, або ж просто не помічають. Це такий слон у кімнаті, про якого не варто й згадувати. В останньому фільмі «Нюрнберг» побіжно згадується, що президенту Гаррі Трумену вдалося умовити радянського вождя Йосипа Сталіна провести такий трибунал. Жодний радянський суддя або прокурор у кадрі не зʼявляється – тільки американці або британці. Втім, радянські судді авторів й не обходять. Це стрічка епохи Трампа, яка є фільмом-попередженням: Сполучені Штати так само можуть потрапити під вплив фашизму, як і будь-яка інша країна.

Залишилося тільки зрозуміти чому.

Спільна боротьба союзників проти нацизму, як ми знаємо, перервалася не відразу після перемоги. Нюрнберг став продовженням цього співробітництва й був майстерно використаний Сталіним для реабілітації його власних злочинів. Одне невимовне зло засуджувало інше – а американці з британцями і французами виявилися статистами у цій сталінській грі.

Так, західну юстицію у Нюрнберзі представляли дійсно гідні люди, про яких написані книжки і зняті фільми. Про радянських учасників процесу у світі знають набагато менше. Але якщо коротко – це були справжні кати і вбивці, учасники масованих злочинів і розправ.

Членом трибуналу від Радянського Союзу був генерал Іона Нікітченко, майже літературний персонаж, про якого писав радянський класик Дмітрий Фурманов у своїй книжці «Заколот» про придушення селянських повстань. «Тихий Іона», як називав його Фурманов, прирік на смертну кару майже все колишнє вище керівництво СРСР – Григорія Зінов’єва, Льва Каменєва, Яна Рудзутака, Павла Дибенка та інших. Звісно, це були сфабриковані звинувачення, але такою кривавою жаткою міг тоді похвалитися кожен радянський суддя. Нікітченко «уславився» тим, що оголошував смертні вироки… по телеграфу – просто телеграмою прирік на смерть сотні людей, яких навіть в очі не бачив, не те що їхні справи читав! За надмірну жорстокість генералу оголошували догани навіть у сталінські часи! І ця людина судила Германа Герінга чи Вальтера Кальтенбрунера – злочинців, від яких вона відрізнялася хіба що кольором форми.

Головним радянським прокурором на процесі був прокурор УРСР, а згодом генеральний прокурор Радянського Союзу Роман Руденко. Як і Нікітченко, Руденко був рафінованим мʼясником – він вбивав підсудних з власного револьвера. Руденко – прокурор Донецької області – буквально знищив Донбас, позбавив регіон навіть еліти постреволюційних часів (і результати його успіхів ми пожинаємо дотепер). І при цьому ця людина з потоками крові на руках працювала генеральним прокурором і за Хрущова, і за Брежнєва і навіть керувала процесом реабілітації жертв репресій. В мене немає сумнівів, що Герінг, якщо б його не засудили, а дозволили б керувати Німеччиною, займався б тим самим.

Таким чином, Нюрнберзький процес, влаштований по спеціальній надправовій процедурі для засудження нацистських злочинців, став одночасно тріумфом злочинців більшовицьких. Світ побачив, що можна вбивати мільйонами – а згодом незворушно сидіти у судійському кріслі і засуджувати на смерть тих, хто вчиняв аналогічні злочини.

В цьому насправді і був головний урок Нюрнберга: питання не у злочинах і цінностях, а в тому, хто перемагає. Якщо б союзниками Рузвельта і Черчилля у війні були б Гітлер і Муссоліні, я не виключаю Петербургського процесу із Сталіним та Молотовим на лаві підсудних – а чесні американські судді перед початком засідань тиснули б руки нацистам. Фантасмагорія? Але чим відрізняється Молотов від Ріббентропа, Берія від Гіммлера, Розенберг від Жданова? Нічим.

Саме непокараність зла, ба більше – його тріумф, популярність і здатність не захищатися, а засуджувати інших й продемонструвала, що маніяку і вбивці для успіху потрібно просто перемогти іншого маніяка. Саме це і допомогло поверненню безумства на політичну сцену у наші часи – адже інакше і бути не могло.

Автор Віталій Портников

Sasha Volkova

Чому я вас люблю, пане Портников, що ви не жалуєте брехню. Все так, як ви написали. Навіть не маю сумніву, що Арант ви теж читали. Могло загинути набагато меньше євреїв, як би їх так "здавали " їхні сусіди, як це робили у Данії. Але їх здавали так гарно і чітко , як у Нідерландах, тому й така велика кількість жертв.. так що, чим довше живу, тим більше розумію, що основна маса людей, то просто біологічний матеріал, і то в любому народі, нажаль. А як класно бізнес запрягав безкоштовних рабів тоді у свої бізнес проекти... ригати хочеться..що на шанель, що на сваровскі, що на крупи чи вольцвагени.. і не тиснуло, що там працювали смертники. Не тільки в Нюрнберзі тварі сиділи, вони були всюди.. та й є

Евенія Чедрик

Не кожен зрозуміє що відчуваю коли серце рветься від страху за свою дитину молю Бога тільки щоб зберіг сина

Душа болить бугаї сидять дома зробили собі інвалідність липову і ходять людей дратують сидять по ресторанам катаються на джипах у того кому не було за що купляти собі групу той на фронті , фронт тримається на дітях та на тих кого не спитали забрали з трактора чи коли людина йшла на роботу, руки опускаються від без надії

Людям байдуже що відбувається на фронті кожного дня гинуть хлопці чиїсь діти чиїсь чоловіки брати та на жаль нікому не має діла і від цього дуже страшно в теперішній час усе має свою високу ціну а людське життя нічого не варте , коли привозять солдата в цинковій труні на бусі якого табличка 200 тоді усі співчувають і називають героєм знаходять час вийти зустріти похоронний кортеж від цієї реальності виривається серце із грудей коли бачиш чорну як земля матір того хлопця сьогодні ще одного такого привезли 1998 року я знала його не давно ще бачила його живим забрали в восени, для того щоб цінували то треба загинути щоб тебе визнали що ти був героєм, мій син для мене герой бо у 22 роки пішов захищати свою землю і зараз спить у холодних окопах не скаржиться може уже й жалкує та у цьому не зізнається він за три місяці змінився з мого дитя перетворився в дядька із зажуреним поглядом дав присягу і каже буде йти до кінця хоч я його молю піти в СЗЧ. Я знаю що материнська молитва найсильніший оберіг я вірю що обійму свого сина живого і цілого дай Боже

Поможіть мені знайти волонтерів які можуть придбати переносний рюкзачний РЕБ для захисту від ворожих дронів прошу не байдужих приєднатися до збору потрібна сума 118 тисяч Купʼянський напрямок б.р 4962 я відкрила збір сама не можу назбирати потрібну суму , з того часу як забрали мого сина не можу ні спати ні жити , мене зрозуміють ті чиї рідні зараз у тому пеклі мого сина звати Чедрик Денис йому 22 роки я вірю що я обійму свою дитину я народжувала його собі на радість а не для війни я прошу Вас не будьте байдужими я сама не можу осилити долучайтесь до збору хто скільки має можливість може знайдуться волонтери я на дам усю інформацію там мій зелений зеленоокий синочок