«Раніше у нас було жваве село, точніше навіть велике селище, всього вистачало і все буяло, а зараз бур»яни вище голови і одні розвалля» - як прифронтова Васильківка нині Синельниківського району виживає під атаками КАБів

Ще з 10 липня у прифронтовій Васильківці на Дніпропетровщині оголошено обов'язкову евакуацію всього населення. За інформацією поліції, війська РФ б'ють по селищу КАБами декілька разів на тиждень. Нині відстань від самої Васильківки до «сірої зони» — близько 36 кілометрів, а до лінії бойових дій — понад 40. Центр селища повністю зруйновано: від атак КАБів та «шахедів» згоріли десятки магазинів і ринок, понівечено багатоквартирні та багатоповерхові будинки. В одному з них від прямого авіаудару знесло кілька квартир на другому поверсі. Нині в цих будинках мешкає лічена кількість людей, а є й повністю пусті.

Чому, попри щоденну загрозу КАБів, місцеві жителі залишаються в селищі та як переховуються від обстрілів — у спецрепортажі Суспільного «Червона зона». 

Один з магазинів у центрі Васильківки, знищений ударами КАБів у липні 2026 року. Суспільне Дніпро

«Всі боїмося. Але варіантів теж немає»

До моменту, коли росіяни стали застосовувати по селищу КАБи, у центрі Васильківки вирувало життя. А у десятках магазинів місцеві могли придбати все необхідне. Буквально за декілька тижнів прицільних атак весь центр було зруйновано. Зараз у населеному пункті не працює жоден магазин, а людей на вулицях — не зустріти.

Житель селища Віктор розповів: кілька разів виїжджали з дружиною з Васильківки, але чоловік постійно навідується до рідного дому.

Віктор. Суспільне Дніпро

«Почалося воно все із жовтня минулого року. Ну, "шахеди" прилітали, їх густенько було. Ну, це не таке страшне. А КАБи — із 12 червня. Ми приїжджали — переночуємо і поїдемо. Ну, коротше кажучи, як лупонуло десь — дружина дві доби заїкалася. Страхіття. А хто не боїться? Ви ж боїтесь? Так само і ми. Всі боїмося. Але варіантів теж немає», — зазначив Віктор.

Багатоквартирний будинок у Васильківці, знищений ударами КАБів, серпень 2026 року. Суспільне Дніпро

Він додав: у своїй багатоповерхівці проживає близько 50 років. Нині в будинку забиті майже всі вікна, мешканців у ньому не залишилося. Цього разу чоловік приїхав разом із сусідкою за речами.

«Вона одна залишилася. Я її забрав у Синельникове, допоміг розмістити її там у ветеранську організацію — вона задоволена. Зараз привіз взяти теплий одяг», — сказав Віктор.

Один із магазинів у центрі Васильківки, який у липні 2026 року атакували КАБами. Суспільне Дніпро

Його сусідка Валентина розповіла: виїхала з Васильківки близько місяця тому.

«Оце ж як вискакувала, так і поїхала. А зараз проскочили на 15 хвилин: за речами — і назад, бо боїмося. 48 років я тут жила. Всі померли, зосталася я одна. Родичів ніяких. Коли я виїжджала, потурбувалася за мене "Проліска". О пів на сьому ранку вже хлопчина був біля під'їзду. І ми поїхали. А ввечері цього дня КАБи були кинуті на паралельну вулицю. Ой, нема мені куди голову прихилити. Взагалі я не знаю, що мені робити», — пригадала жінка.

Валентина. Суспільне Дніпро

Вона зазначила: у будинку налічується 15 квартир — серед мешканців Валентина залишалася одна, від російських атак по кілька діб переховувала у підвалі.

«З будинку виїхали всі. А я взагалі планувала, що переживу війну у підвалі. Але якби я ще на ніч залишилася — не знаю, що було б. Бомбардування. Вирвало двері вхідні, повиривало тут усе. І залетіло в підвал, зламало сходи, винесло двері. Якби я там була, мене би на шматки рознесло», — сказала Валентина.

Вона додала: від вибухів у квартирі вирвало балконні двері, повилітали й вікна.

Будинок, у якому мешкали Валентина та Віктор. Суспільне Дніпро

«Люди підтримують одне одного. Все одно це згуртовує»

За словами місцевих жителів, російські війська наприкінці червня за тиждень скинули на Васильківку 60 авіабомб, 12 з них поцілили по центру, де розташований ринок. Унаслідок атак там вигоріло все: приміщення, прилавки, місця, де торгували люди. На цей ринок з'їжджалися мешканці з усієї громади, однак нині навкруги на декілька кварталів — повністю пусті вулиці.

14 липня війська РФ знову атакували центр Васильківки КАБами. Все, що вціліло минуло разу, — розтрощили.

Ринок у Васильківці, по якому вдарили 12 КАБів, червень 2026 року. Суспільне Дніпро

Світлана розповіла: під час тривог вона разом із сусідами переховується у підвалі.

«Відстежуємо через інтернет. Є у нас така група, створена для Васильківки. Я так розумію, що це військовий, який сповіщає, коли нам можна, як кажуть, вийти з підвалу, коли нам можна зайти в підвал. Тривога, в принципі, за розкладом. З 4-ї до 6-ї ранку, потім з 10-ї до 12-ї дня, потім ще з 4-ї до 6-ї і з 22-ї до 24-ї. Оце практично в такий час вони нас завжди б'ють, саме КАБи. Оце з 12 червня нас луплять. Страшно. Але найголовніше — вчасно слідкувати за своєю безпекою», — зазначила Світлана.

Світлана. Суспільне Дніпро

За її словами, у Васильківці нині залишається дуже мало людей. Сама жінка теж евакуювалася. Навідується у селище, щоб закінчити деякі справи та забрати речі. Зокрема, як може, вона вивозить безпритульних котів.

«Виїжджати треба, тому що не буде світла, інтернету, води — і все. Що буде після завершення обов'язкової евакуації — я не знаю. Люди, звісно, проти, але така доля. Тварин дуже багато. Собак, за ці два місяці, що я тут була, то з'явилося дуже багато котів, яких раніше не бачили», — сказала жінка.

Уламок КАБ біля будинку Світлани. Суспільне Дніпро

Світлана зазначила: за ліками і продуктами місцеві їздять до інших населених пунктів, де ще працюють магазини й аптеки. Про це повідомляють у місцевій групі, щоб привезти необхідне й сусідам.

«Люди підтримують одне одного. Все одно це згуртовує, це дуже така підтримка для людей, що якось намагаються вижити», — додала жінка.

Один із магазинів у центрі Васильківки, який у липні 2026 року атакували КАБами. Суспільне Дніпро

Вона розповіла: нині, за даними селищної ради, у Васильківці залишається 4000 людей. А до оголошення обов'язкової евакуації родин із дітьми — було 10 тисяч населення. За словами Світлани, щодня на селище скидають 3-4 КАБи.

«У нас двері постійно вивалюються. Вікно на лоджії в мене вирвало з м'ясом. Просто його вирвало і все. Це таке, щоб більш-менш. А в сусідів, звісно... Мені пощастило, що в той момент ми бігли в підвал, і двері в мене були відчинені. Хвиля пройшла на виліт і все. А так би теж двері мої впали», — зазначила вона.

Ринок у Васильківці, по якому вдарили 12 КАБів, червень 2026 року. Суспільне Дніпро

У Світлани у Васильківці ще залишаються жити рідні: старенькі мама і тітка, які навідріз відмовляються покидати дім. Проте, каже жінка, коли стане вже все зовсім погано — ніхто їх слухати не буде.

«Пусто, зовсім пусто. Ні транспорту немає, нічого. Раніше це було жваве село, це все буяло, а зараз — бур'яни й розруха. Без свого житла тяжко. Коли в тебе є своя домівка, і ти знаєш завжди, що ти в будь-який момент повернешся сюди... А коли немає будинку — це дуже важко. Коли немає куди повертатися. І немає за що його купить. Навіть зняти оселю — ціни шалені. І з кожним разом ціни піднімаються. Це важко. Ти знаєш, що ти сюди не повернешся. Той самий центр — коли ж воно відбудується. Років десять чекають, а життя йде. І воно дуже швидко йде. Треба радіти життю і кожному дню, який ми пережили», — сказала Світлана.

Читати ще

«На ніч сходимося в одну хату». Жителі сіл Васильківської громади, попри обов'язкову евакуацію, залишаються вдома