росія не виграє війну, бо Україну, українців неможливо перемогти

   Сьогодні, коли ми наближаємось до четвертих роковин найкривавішої та найбрутальнішої війни в Європі з часів Другої світової, а Президента України у цій же залі вітали тривалими оваціями, ми знаємо відповідь і на перше, і на друге питання. Ми знаємо, скільки їх приходить на українську землю і скільки їх в геометричній прогресії звідси не повертається. Ми знаємо, скільки нас – тих, хто дійсно з Україною. Хто не захищає Україну виключно заявами та скаліброваними між атаками візитами. А тих, хто разом з нами здатний до швидких та рішучих дій, працює над тим, щоб була збережена єдність позицій та підходів. Адже як влучно зазначив Президент вже у цьогорічній промові на конференції "наша з вами єдність – це найкращий перехоплювач для російських агресивних планів", органічно інтегруючи в політичний контекст лексику з популярного сьогодні словника повітряних сил.

   Нинішня Мюнхенська конференція чітко продемонструвала, як за чотири роки війни відбулось щонайменше чотири відкриття України світом.

   Перше відкриття – це мужність нашого воїна, який витримує натиск російської армії вже четвертий рік поспіль. Завдає йому рекордних втрат, і щойно отримує необхідний ресурс та момент – використовує його для звільнення нашої землі.

   Друге відкриття – це неймовірна стійкість, адаптивність і навіть, якщо хочете, своєрідна дисциплінованість українського народу. Той момент, коли натовп вишиковується у стрій. І цей момент триває роками, стрій не розсипається попри постійний повітряний терор, попри неймовірні зусилля для того, щоб відтворити нормальність життя. Щоб насолоджуватись моментами тиші і спокою.

   Третє – це відкриття наших оборонних індустрій, раптове усвідомлення того, наскільки інноваційною та технологічною може бути Україна. Що саме тут може бути створений справжній європейський "арсенал свободи". Відкриття саме в дні Мюнхенської конференції безпеки підприємства зі спільного виробництва українських дронів у Німеччині слугувало лише додатковим красномовним нагадуванням цього. Україна – і у вдало візуалізованому виступі Президента, і у вигляді моделей українських розробок, представлених у відкритому міністрами закордонних справ України та Німеччини Українського дому – продемонструвала у Мюнхені, як вона змогла ефективно скористатись не лише підтримкою міжнародних партнерів за чотири роки, але й навіть браком цієї підтримки. Адже якби ми мали всього, вдосталь і вчасно, не факт, що могли б спостерігати подібний бум оборонних індустрій.

   Нарешті, четверте відкриття України, яке відбувається прямо сьогодні, але вже було помітне на багатьох зустрічах у Мюнхені: Україна зацементувала своє місце за столом переговорів. Не в меню, а саме за столом. Понад те – сьогодні ми ще й почуваємось достатньо впевнено, аби виступати за таке ж місце за столом і для всієї Європи. План путіна – домовлятись про долю України та Європи виключно з президентом США (точніше, навʼязати президенту США план капітуляції України), не спрацював. Повага до України не лише як до бійця, але й як до переговірника, який готовий виборювати свою позицію за столом не менш запекло, аніж відстоювати кожну позицію на фронті – відчувалась в розмовах навіть з тими країнами, які не підпадають у відповідь на питання "скільки нас" проти фашистської росії.

   У результаті акумулятивного ефекту від цих чотирьох відкриттів Україна у Мюнхені в цьому році виглядала як ніколи сильно та впевнено. Як би парадоксально це не звучало на тлі відкритих ран, які далі кровоточать. На тлі неймовірного болю і руйнувань. Попри той факт, що на четвертому році війни ми все ще вимушені просити поштучно ракети до ППО замість того, щоб з допомогою партнерів зруйнувати спроможності росії в принципі здійснювати такі атаки і нарощувати оборонне виробництво.

   І ще: вже другий день поспіль чую від іноземних учасників конференції, що нинішній Мюнхен зіграв важливу роль в закріпленні думки, що росія не виграє війну, а Україну, українців, в принципі неможливо перемогти. Тепер завдання масштабувати це розуміння серед тих, хто не був у Мюнхені, і апріорі не є його цільовою аудиторією.