Росія явно готується до великої війни на європейському континенті та агресивно підвищує ставки

 

Очевидно, що Росія зараз не просто використовує агресивну риторику, а й активно випробовує межі дозволеного проти європейських країн, особливо членів НАТО, щоразу переконуючись у аформності та відстороненості Альянсу від радикальних заходів у відповідь.

Практично жодна з уже здійснених провокацій не обернулася для Росії якимись втратами чи незручностями, навіть економічного характеру. А така поведінка Заходу лише мотивує РФ робити один зухвалий крок за іншим.

Але чи готова Росія до справжньої війни з НАТО і наскільки очевидні ознаки цієї готовності, або хоча б підготовки, що триває?

Ознаки великої війни

У вересні в статті на OBOZ.UA "Комендантська година в прикордонній зоні, підготовка шпиталів та інші небезпечні ознаки. Європа за крок від прямого вторгнення Росії: кому загрожує головний удар" я зазначав, що Росія не тільки нарощує гібридні провокації, а й безпосередньо готує інфраструктуру до прямої інтервенції в одну з європейських країн. У зоні потенційного ризику найбільш вразливою є Естонія.

Країни Балтії межують з Росією та Білоруссю

Вже після виходу цієї статті стало відомо, що 28 вересня 2026 року Путін підписав черговий указ (№ 700) про збільшення штатної чисельності Збройних сил РФ до 2 441 630 осіб. Тобто вони зросли ще на 15 500 військовослужбовців. І це стало вже четвертим у цьому році збільшенням російської армії – раніше такі заходи відбувалися в березні, червні та липні.

Таким чином, лише за вказаний період указами Путіна армія РФ була збільшена на понад 60 тис. особового складу, що можна порівняти з повноцінною загальновійськовою армією.

Такі дії диктатора безпосередньо пов’язані з розгортанням Ленінградського та Московського військових округів, під які формуються нові мотострілецькі дивізії, армійські корпуси та допоміжні частини.

У цих же військових округах дуже активно ведеться будівництво нових в/ч, військових баз, складів боєприпасів, аеродромів та логістичних вузлів поблизу кордонів країн НАТО. Основні регіони, де спостерігається будівельний бум, – це Карелія, Мурманська та Ленінградська області – тобто ті, що межують із Фінляндією, Норвегією та країнами Балтії.

Примітно, що розвиток інфраструктури в Калінінградській області практично не відбувається, що явно вказує на те, що російський ексклав не вважається Москвою перспективним як плацдарм для вторгнення в сусідні країни.

Проте загрози вторгнення більш ніж очевидні, і це змушує Європу вживати превентивних заходів у відповідь.

До чого і як готується Європа

Однією з найяскравіших ознак підготовки Європи до великої війни є рекордні витрати на переозброєння та оборону, які вже сумарно сягнули €574 млрд, а бюджет багатьох країн НАТО давно перевищив пасивний стандарт у 2% ВВП і становить 3–4, а іноді й 5% ВВП

Проте значна частина коштів спрямовується на закупівлю озброєння та техніки часів "старої" війни. Звісно, системи ППО Patriot, IRIS-T та SAMP/T є важливими, але багатомільярдні контракти на закупівлю важкої броньованої техніки та винищувачів п’ятого покоління F-35 вказують на те, що країни НАТО продовжують планувати за мірками часів Холодної війни.

Важливим моментом у підготовці до майбутніх бойових дій є вдосконалення внутрішньоєвропейської логістики для військової техніки та транспорту з військовою продукцією. У міру поліпшення дорожнього сполучення (як у бюрократичних питаннях, так і фізично, шляхом модернізації трас та об’їзних доріг) розпочато процес облаштування "Балтійської лінії оборони", яка призначена стримати інтервенцію з території РФ та Білорусі.

Встановлення "зубів дракона" в Латвії. Джерело: скриншот із відео

Сам Північноатлантичний Альянс дозрів до проведення певних внутрішніх реформ. Зокрема, було розглянуто та затверджено план оборони "Theory of Victory", в основу якого закладено амбітний принцип "оборона кожного сантиметра території".

У Литві, Польщі, Швеції, Фінляндії запроваджено нові інструкції для населення на випадок війни або НС "In Case of Crisis or War", а в низці країн повертають або розглядають можливості обов’язкового та добровільного призову.

За багатьма ознаками Європа цілком адекватно оцінює загрозу вторгнення з боку РФ. Однак незмінною проблемою цих оцінок і підготовки є те, що вони за цілим рядом рішень застрягли в епосі "старих" воєн, а також те, що сама по собі підготовка та спроби реформування системи запізнилися щонайменше на кілька років.

У свою чергу Росія на сьогодні має достатній потенціал, щоб розгорнути загальновійськову наступальну операцію щонайменше проти однієї з країн ЄС, а до кінця 2026-го – початку 2027 року матиме можливість вести бойові дії навіть на кількох європейських напрямках.

Європа готується до великої війни, але чи буде вона до неї готова? Ось тут все ж залишаються сумніви.

Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".