Шанс на порятунок українців: дивитись правді в очі - через приціли нашої зброї

За матеріалами інтернет-видань 21.12.2025 252

Українська нація вперто не хоче конати. Складається враження, що ВОНИ вже не знають, що з нами робити. Нас намагаються вбити рашисти, нас намагається поламати, через коліно, американська адміністрація Трампа, нас намагається хоч якось продати власна влада. А українці бʼються в окопах, українці не продаються, українці відверто глузують з американських ділків без посад і відповідальності, що прикидаються миротворцями.

Саід Ісмагілов, військовослужбовець ЗСУ запасу, сторінка ФБ.

Якісь абсолютно хаотичні заяви в різних владних кабінетах сигналізують нам, що нас, можливо би, усіх і продали, але неможливо продати те, що не продається. Українська нація тупо стала поперек горла усьому світу. Ніхто не знає, що з нами робити. Усі би і раді були вже домовитись з путіним на умовах путлера, але ми не збираємось капітулювати, тримаємо зброю, і тримаємо стрій.

В холодному повітрі на різних континентах повислі питання. Чому ми не виходимо з піднятими руками? Чому не складаємо зброю і продовжуємо опір? Чому не посипаємо голови попелом? Чому не копаємо собі помиральні ями? Чому не погоджуємось віддати усе, що маємо? Чому не обожнюємо владу і не хочемо собі царя? Дуже незручна нація. Без жартів, на нашому місці вже зламався би будь-хто, адже ніхто у світі не готовий до сучасної високотехнологічної війни проти низки ядерних країн, що усі разом, чотири роки намагаються розчавити одну-єдину безядерну країну.

Вже й істеричного Трампа підключили, з його наполегливими торговцями повітрям. Сусіди, усілякі там Орбани/Фіцо, бʼють нам у спину. Божевільні гроші вкладаються у пропаганду. І такі самі божевільні гроші крадуться з українського бюджету. А українці вперто не хочуть бути рабами. Навідріз. Ні під яким соусом. Ніякими обіцянками. Ніяким тиском і погрозами. Звісно, що ще є у нас малороси, які готові падати на коліна перед московськими вбивцями, але вони вже в країні нічого не вирішують.

Нарешті ви зробили це. Століття поневолення, голодомори, масові страти, репресії, позбавлення власної мови і культури, депортації, катування і приниження дали нам імунітет і жагу до виживання. Ми більше не віримо гарантіям безпеки, ми не віримо, що все минеться, ми не віримо, що за нас хтось заступиться. Ми віримо лише в зброю у власних руках. Озброєна і згуртована українська нація - єдина гарантія нашої безпеки і виживання, єдина гарантія існування України та українців. Дайте нам сучасну зброю і відійдіть, ми самі порвемо будь-якого ворога.

Світ все більше не вправі вчити нас життю, вся їхня філософія та ідеологія, всі їхні принципи та цінності - ми побачили, чого вони насправді варті. Вони нічого не варті. Америка, що прагнула бути лідером і взірцем свободи і права, беркицьнулася на коліна перед диктатурами, і продала всі свої цінності з молотка. А Уіткофф та Кушнер ганяють планетою, аби оформити продаж американської совісті та гідності. В світі немає більше не те що міжнародного права, а навіть сталих правил. Всі цінності нахиляють на догоду «гарним угодам». Гроші, влада та марнославство стали новими глобальними цінностями.

Тож, в перший чверті ХХІ століття, ми маємо згуртовану групу диктатур, що вже диктують свої умови всьому світу. І маємо колишній табір демократій, де все більше членів цього альянсу відмовилась від сталих принципів на догоду новим глобальним цінностям. В той час, як деякі політики кажуть «Ми ближче до миру, ніж будь-коли!», я кажу «Ми ближче до глобальної технологічної війни, ніж будь-коли». Власно, вона вже триває, і ми найдосвідченіші в цьому.

І останнє, ви ніколи не нагодуєте упирів, віддаючи їм більше крові. Від цього в них збільшується апетит і амбіції. Шанс на порятунок є, треба відкинути ілюзії і дивитись правді в очі - через приціли нашої зброї.