Шансів на життя не було: у Києві врятували породіллю, в якої дорогою до лікарні зупинилося серце

18 листопада 2023

Тетяна народжувала у Чернівецькому обласному перинатальному центрі. Після народження дитини лікарі поставили їй діагноз, який не залишав шансів на життя. 

Попри зусилля медиків породілля згасала на очах. Але, на щастя, її таки вдалося врятувати.

Історією про порятунок жінки поділилася виконувачка обов’язків генерального директора Чернівецького обласного перинатального центру Любов Годнюк.

"Жінка помирає, ми не зможемо її врятувати"

У Тетяни була складна вагітність. Завдяки екстреному кесарському розтину на світ з’явився здоровий хлопчик. Але стан його мами був вкрай важким. 

Страшний діагноз – "емболія навколоплідними водами" не давав шансів на порятунок породіллі

"Я побігла до відділення анестезіології та інтенсивної терапії і побачила гнітючу картину, де всі – анестезіологи-реаніматологи, акушери-гінекологи, професори кафедри – рятували пацієнтку. Але стан Тетяни погіршувався і страшний діагноз – "емболія навколоплідними водами" не давав шансів на порятунок", –  розповідає Годнюк.

Емболія навколоплідними водами – критичний стан, пов’язаний з попаданням амніотичної рідини і її вмісту в легеневі судини з розвитком шоку змішаного генезу аж до зупинки серцевої діяльності, гострої дихальної недостатності та гострого ДВЗ-синдрому (генералізованого порушення згортання крові внаслідок масивного звільнення з тканин тромбопластичних речовин).

Зібрався консиліум з найкращих лікарів Буковини, медперсонал цілодобово ні на крок не відходив від пацієнтки, але позитивної динаміки не спостерігалося.

Чоловік породіллі – Юрій Равлюк перебував у медзакладі та перший побачив новонародженого.  

"Бачили би ви цю зустріч тата з сином. Це видовище, від якого може вмить розірватися серце. Малюка назвали Віктором, він рожевощокий пухкенький красунчик", – додає Годнюк.

Відлік йшов на години

Медики взялися робити усе можливе, аби у терміновому порядку направити Тетяну до Києва, але коли, зі слів Годнюк, столичні лікарі бачили її медичні показники та історію хвороби – відмовляли.

"Був єдиний шанс – знайти генерального директора Національного Наукового Центру хірургії та трансплантології імені О. Шалімова НАМН України, який на той час перебував за кордоном. Я відчайдушно шукала можливість знайти вихід, вмовити генерального директора і дати останній шанс цій родині не втратити маму, дружину, дочку", – пригадує Годнюк.

За допомогою небайдужих з’явилася можливість транспортувати пацієнтку. Перед бригадою екстреної медичної допомоги стояло найскладніше завдання – доправити пацієнтку на стовідсотковій кисневій дотації живою до Києва і передати медикам.

Жінці, за життєвими показниками і ресурсами організму, залишалося дуже мало часу і відлік йшов на години.

Батьки Тетяни написали розписку, що у разі її смерті до медиків претензій не матимуть.

Дорогою до Києва у Тетяни зупинилося серце

На виїзді з Чернівців у Тетяни сталася зупинка серця. Бригада здійснила реанімаційні заходи, відновила роботу. У кожному населеному пункті під'їжджала машина екстреної медичної допомоги і дозаправляла кисень.

Пацієнтку доправили до лікарні вночі. Наступного дня столичні медики дали Тетяні шанс на життя один зі ста. 

"Лікуючим лікарем Тані став випускник Буковинського державного медичного університету, наш земляк, наша гордість – Віктор Торак. 

Ми щоденно спілкувалися, обговорювали стан нашої пацієнтки, разом молилися і вболівали, раділи маленьким успіхам і перемогам", – каже пані Любов.

Побачила фото новонародженого сина і… почала одужувати!

Новонароджений Віктор залишився у перинатальному. Чоловік, батьки, всі рідні були поряд з Тетяною – у Києві. А вдома на маму чекав іще старший син Іванко.

"Щодня після наради я йшла у дитяче відділення і фотографувала нашого красунчика Вітюшу і надсилала татові Юрію Равлюку та лікарю Віктору Тораку. Фото підписувала – "Вітюша чекає на маму", – продовжує розповідь пані Любов.

Крок за кроком стан Тетяни покращувався і коли вона прийшла до свідомості і вперше розплющила очі, їй показали  фото новонародженого сина і вона… посміхнулася.

З того моменту почався процес її одужання.