Ще 20 років тому Тайвань претендував на Туву

Конфлікт Тайпею з Пекіном не сепаратистський, а громадянський. Тайвань - вцілілий уламок Китайської Республіки (не плутати з Китайською Народною Республікою). Це як дві Кореї, тільки в менш паритетних пропорціях. Обидва Китаї претендують на всі території один одного. Але є нюанс. Китайська Республіка тривалий час вважала своїми всі володіння останньої маньчжурської династії імператорського Китаю. А це трохи більше, ніж сучасна КНР. Відмінності видно на карті

Максим Майоров

Співробітник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

 

 

Китайська Республіка тривалий час вважала своїми всі володіння останньої маньчжурської династії імператорського Китаю. А це трохи більше, ніж сучасна КНР.

Відмінності видно на карті. Серед провінцій Китайської Республіки показана Монгольська територія, вона ж Зовнішня Монголія. Її межі підсвітив синім пунктиром, аби було видно, що вони не тотожні з межами сучасної незалежної Монголії (червона пляма). Російська Тива на карті жовтого кольору - в межах Монгольської провінції Китайської Республіки.

Саме так було і в маньчжурському Китаї, але в 1911 році там почалася Синьхайська революція, яка призвела до повалення монархії і проголошення республіки. Революція запустила в державі відцентрові тенденції. Того ж року проголосила незалежність Монголія, а вже від Монголії відпав регіон Танну-Урянхай, населений тюрками-тувинцями.

Частина тувинських нойонів вирішила проситися під протекторат Російської імперії, і в рік початку Першої світової війни Танну-Урянхай під назвою Урянхайський край увійшов до складу російської Єнісейської губернії. В азійських провінціях російська пропаганда культивувала образ свого імператора як "білого царя", приписуючи йому різні чесноти. Тож для нагляду за новими підданими в Урянхаї заснували адміністративний центр - місто з назвою Білоцарськ.

Сповна насолодитися спільною вітчизною з "тунгусом і другом степів калмиком" тувинці не встигли, адже невдовзі після китайської революції почалася революція російська. Урянхайський край став ареною збройного протиборства "червоних" і "білих" росіян, монголів та китайців. Зрештою гору взяли більшовики, які проголосили Народну Республіку Танну-Тува, згодом перейменовану на Тувинську Народну Республіку (ТНР).

Прапор Китайської Республіки

 

Прапор Китайської Народної Республіки

 

Тува, як і Монгольська Народна Республіка (МНР), були по суті, радянськими маріонетками. Схожий режим постав і в населеному уйгурами Східному Туркестані. У міжвоєнну добу все це виглядало радше як погано замасковані сфери впливу в розколотому війнами Китаї, аніж як нові повноцінні учасники міжнародної спільноти. Аналогічну "свою" державу мали і японці в Маньчжурії - Маньчжоу-Го. ТНР та її суспільному ладу більше не пасувала згадка про царя, тож Білоцарськ перейменували на Хем-Белдир, а згодом на Кизил ("Червоний").

Тува з Монголією рухалися у фарватері радянської зовнішньої політики, тож виступили союзниками СРСР і у війні з Німеччиною. Але в 1944 році шляхи цих народних республік (і колишніх китайських провінцій) кардинально розійшлися. Монголія зберегла державність і в майбутньому стала дійсно незалежною. Натомість тувинські товариші, як і 33 роки тому, попросилися під російську руку. Щоправда рішення "приймати" ухвалював уже не "білий цар", а "червоний вождь".

Про якість періоду державності Туви красномовно свідчить факт того, що її включили в СРСР не як союзну республіку (за прикладом країн Балтії), а безпосередньо до складу РРФСР. Більше того, тільки в 1961 році Тува підвищила свій статус до автономної республіки - АРСР. А до того вона перебувала на нижчому щаблі радянської адміністративної матрьошки - автономною областю.

Китаю весь цей час було не до Туви. Країну охопила громадянська війна, і за допомогою СРСР її виграли комуністи, проголосивши Китайську Народну Республіку (сама назва КНР підозріло нагадувала МНР і ТНР). За життя Сталіна радянсько-китайські відносини розвивалися в ідилії, тож всі територіальні проблеми були вирішені полюбовно.

Інша ситуація була з противником Мао Чан Кайші, лідером партії Гоміндан, причетної ще до Синьхайської революції. У жовтні 1945 року переможені в Другій світовій японці передали Китайській Республіці (Чан Кайші) острів Тайвань (Формозу), яким на той час володіли вже півстоліття. Приблизно за п'ять років Тайвань залишився єдиною китайською територією, контрольованою Гомінданом.

Уряд, що мав континентальні амбіції, мусив разом із масою біженців з континенту тіснитися на невеликому острові. До того серед корінних тайванців встигло вирости два покоління, які не знали китайської влади і не були в захваті від її повернення. Тим не менше, Гоміндан якось давав собі раду. Аж до 1971 року саме Китайська Республіка, а не КНР, займала місце ООН і мала статус постійного члена Ради Безпеки ООН з правом вето.

Адміністративна карта Китайської Республіки, видана на Тайвані

 

На картах Тайваню "тимчасово окуповані" території Китайської Республіки охоплювали не лише КНР, а й колишні володіння маньчжурської династії за її межами - у тому числі Монголію і Туву, де якраз народився майбутній путінський "полководець" шойгу.

Вже у наші часи політсили "корінних" тайванців почали брати гору над Гомінданом. Вони були схильні позбутися обтяжливої великокитайської спадщини і будувати суто тайванську державність. Втім обидві політичні течії на острові залишаються ворогами КНР, яка весь час погрожує відновити територіальну цілісність Піднебесної під червоним прапором із жовтими зірками.

У 2002 році новий не-гомінданівський президент Тайваню вирішив налагодити відносини з деякими номінальними сусідами. Китайська Республіка відмовилася від своєї Монгольської провінції. Це був жест доброї волі передусім для Улан-Батора, але виходить так, що стосувався він і батьківщини шойгу.

Провальна путінська авантюра в Україні, де серед інших воює також 55-та окрема мотострілецька бригада (гірська) з Кизилу, врешті-решт може подарувати поневоленим народам рф новий шанс на самовизначення. За такого сценарію цікавий історичний шлях Туви відкриває перед нею одразу декілька різних перспектив.