Що робити, якщо немає документів на землю ?

Досить часто до нас звертаються наші читачі та підписники стосовно так званого «узаконення» права на землю, при цьому основними аргументами виступають як правило не документи, а ствердження про те, що ця земельна ділянка з «давніх давен» є власністю родини і вже не одне покоління отримує її у спадок. Найпоширенішими є випадки коли це стосується присадибних земельних ділянок (біля будинку садки або городи), також це можуть бути городи, що віддалені від присадибних ділянок, а в окремих випадках сінокоси та навіть паї.

Чому ж так трапляється і як врегулювати таку ситуацію, спробуємо розглянути у цій публікації.

Отже, за загальним принципом, всі ці ситуації мають одне джерело – це не оформлене належним чином право власності або право користування земельною ділянкою.

Наприклад, комусь із родичів старшого покоління рішенням сесії було виділено земельну ділянку, проте на цьому історія оформлення документів завершилась і люди користуються вважаючи себе належними власниками або користувачами, проте чинне законодавство говорить інше.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому звертаємо вашу увагу, що право виникає не з моменту прийняття рішення, не з моменту написання заяв і навіть не з моменту початку фактичного обробітку, а саме з моменту державної реєстрації!

Державна реєстрація права до 01 січня 2013 року являла собою видачу державного акту на право власності на земельну ділянку, або зареєстрованого договору оренди.

Починаючи з 2013 року реєстрацію права на земельні ділянки здійснюють реєстратори речових прав на нерухоме майно, на підтвердження такої реєстрації громадянину чи юридичній особі (власнику, користувачу) видається витяг з Реєстру речових прав. Саме вище вказані факти і є моментами виникнення права на земельну ділянку, а отже в цей же час і виникають підстави для її використання.

Таким чином, у випадку відсутності зареєстрованого належним чином права власності чи користування (договору оренди земельної ділянки), такі земельні відносини вважаються тіньовими і не піддаються регулюванню чинним законодавством.

В земельному законодавстві існує норма яка дозволяє оформити право на землю у тому випадку, якщо особа «давно» користується такою земельною ділянко.

Стаття 119 Земельного кодексу України визначає набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність), зокрема Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п’ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з заявою про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

При цьому частина 2 цієї ж норми говорить, що набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 цього Кодексу в межах норм, визначених статтею 121 цього Кодексу.

Отже, механізм безоплатної приватизації визначається як єдиний правильний шлях належного оформлення права власності на земельну ділянку.

Шановні наші читачі, якщо у вас має місце ситуація де «всі знають що це ваша земельна ділянка», але на цю ділянку частково або повністю відсутні документи і право не зареєстроване, то єдиним правильним шляхом буде виконати всі необхідні для завершення оформлення документів. У цьому випадку найкращим початком врегулювання проблеми є звернення до Земельного фонду України, адже наші фахівці ретельно аналізують можливі варіанти та шляхи вирішення будь яких земельних питань.

Земельний фонд України