«Сію. Ночую біля Курахово. Страшно», - Михайло Орловський

Гортаючи сторінки фермерських видань, погляд вихопив заголовок "Які виклики долає фермер під час війни в Україні?"
Здається, що все і без пояснення зрозуміло.

Наразі фермер залежить не тільки від ворожих бойових дій, погоди та її примх, а й від  своєї сили духу. Якщо ти вийшов в поле та сієш зерно тільки під час тривог, ти -  щасливчик. Якщо під обстрілами та чорним димом від них,  ти повинен бути везунчиком. Якщо тебе не покидає бажання діяти і турбуватися про свою землю на лінії зіткнення з ворогом, бо вона не може чекати, тоді ти  - герой. І це не високопарне слово, а ознака людини з високою долею мужності в характері.  
Іншими словами це звучало б так. У мене улюблена справа - кулінарія. Ще є каструлі, ножі, деяка техніка для приготування страв, але сама кухня розташована далеко і прийдеться готувати на свіжому повітрі з оглядкою на вибухи та неймовірний ризик для життя. Чи погодилася я б не зрадити собі і все-таки наважитися приготувати лазанью чи піцу? Чесно відповідаю собі, що ні.
І в цей час згадую фермера Михайла Орловського з Волноваського району Донецької області. Він наразі мешкає в Дніпропетровській області, в Богданівській громаді. Втім, його фермерські лани залишаються там, у пошматованому ворожими вибухами краю. Цими днями від нього надійшло повідомлення на телефон:

"Сію. Ночую біля Курахово. Втомлений, але заснути не дає ворожа артилерія. Зовсім поруч, через декілька посадок. Страшно".

Я тричі читала його рядки і думала, як можна зважитися на такий ризик? То земля кличе свого господаря, навіть коли гуркотять і гримлять небеса, коли страх смерті висить над її гонами, коли упаковане насіння прагне повітря, грунту і волі.
 "А де Ви насіння взяли для сівби?"- питаю пана Михайла телефоном.

"Я майже тиждень дзвонив в усі насіннєві компанії України. Розповідав свою ситуацію, що хочу обробити свої землі під Вугледаром, але не знаю, чи зможу скосити врожай і розрахуватися. Просив у них насіннєвий матеріал. Говорив, що якщо зможу скосити, то розрахуюся. Просив, щоб допомогли в такій скрутній  ситуації.
Чесно скажу, не вірив, що хтось допоможе. В основному всі говорили, що треба купувати. Адже такий непевний час. Деякі брали час на роздуми і згодом відмовляли.
А потім потрапив на ВНІС.  Це - Всеукраїнський науковий інститут селекції,який відомий багатьом аграріям своїми розробками у галузі генетики, селекції та насінництва. Менеджерка Вікторія, що опікувалася Чернігівською і Сумською областями, сказала, що така сама ситуація у фермерів цих областей. Ніхто не знає, чи вдасться їм зібрати врожай. Впродовж 2 годин моє питання вирішилося. Компанія ВНІС дала 80 одиниць насіння. До того ж, свіже, те яке потрібно, за технологією експрес,  яке можна оброблювати одним гербіцидом, і це спрощує вирощування.
Ми підписали документи. Але мене не зобов'язують на точний розрахунок. Через декілька днів вантаж був у мене. 80 одиниць насіння вистачить мені засіяти 150-170 га. Дуже-дуже радий, що є такі компанії в Україні, які підставляють плече, і розуміють фермерів. Тепер я буду спокійно сіяти, не боячись, що може щось не вийти", - розповів Михайло Орловський.

От і все про воєнні виклики. Для українського фермера.
В інших країнах фермери "здаються" тільки через те, що держава забрала частину аграрних субсидій, і на  них нападає суїцидальний настрій. Про це писав  Джеремі Кларксон, ведучий британського шоу Top Gear.
Нашим сміливцям сил і затятості не бракує, тому дуже-дуже хочу, щоб у Михайла Орловського і йому подібних фермерів ВСЕ вийшло, виросло, заколосилося і мало свій позитивний результат. І щоб сили Небесні захистили, бо незбагненні і шляхи земні. Не тільки Господні.

Постскриптум: попередня стаття про фермерське життя Михайла Орловського - https://gazeta-fp.com.ua/news/podyakuvati-khochu-bogu-shcho-dae-meni-mozhlivist-zajmatisya-silskim-gospodarstvom---mikhajlo-orlovskij