Десять днів тому ми опублікували розслідування про те, хто контролює і використовує нелегально сотні тисяч гектарів державної землі, якими номінально керує Нацакадемія аграрних наук.

   Хтось із наших читачів написав у коментарях під статтею, що це "новина на день". Якби не хотілось визнавати, але він правий. Державна земля – це не триггер, і не нерв. Переважно широкій публіці все одно, скільки там було цієї землі у держави, 10 млн га було, чи 800 тисяч, чи 100 тисяч...

   "Державне = нічиє". Це діагноз. І влада чудово розуміє, що тема державної землі займає …надцяте місце в рейтингу суспільного незадоволення.

   Умовно. Ви живете в селі і знаєте, що неподалік від вас знаходиться якесь господарство, яке ще там існує з радянських часів. Ви знаєте, хто його очолює, хто там із селян працює і продає крадену солярку. Все село знає. Можливо, вам навіть відомо, що там головний господар – депутат, який обирався за цим округом, або інший чиновник чи якийсь топ-правоохоронець, або всі разом. А те, що це підприємство належить державі, мало хто навіть задумується. На районі усім відомо, хто править бал. В такій парадигмі живе вся країна "державне – не моє – не шкода".

   Утім, якби там не було, і скільки б нам не обіцяли, що незабаром державна земля буде приносити мільярди в бюджет, цього чомусь геть не відбувається. 

   Нижче я ще раз хочу навести фокус і пояснити, на прикладі неосяжних володінь Національної академії аграрних наук, як використовується цей державний ресурс.

Перше. На 33-й рік існування Незалежної України, на п'ятий рік президентства Володимира Зеленського, на третій рік нищівної для нашої країни війни, державна земля – це клондайк для корумпантів.  

   Що ми маємо зараз? Найбільше державної землі у користуванні Фонду держмайна – 386 тисяч гектарів та Національної академії аграрних наук – 277 тисяч гектарів. У кого що і скільки в розпорядженні, читайте тут. Так, в Офісі президента, в Фонді держмайна обіцяють, що от-от, незабаром, скоро, прозорі аукціони і все це як запрацює... Головна новина – досі нічого не запрацювало.

Друге. Схеми створення корупційної ренти на державній землі прості як двері. Як це працює прямо зараз в господарствах Нацакадемії аграрних наук?  

   Скажімо, ви – народний депутат, який знає, що, умовно, в Київській області в Білоцерківському районі є держпідприємтво академії, 5 тисяч га родючої землі. У вас хороші зв’язки з правоохоронцями, які для вас, або для вас і для себе, знаходять спосіб, як натиснути на керівництво НААН та директора цього підприємства. Далі керівництво НААН змінює директора (або домовяється із старим) і вже зручний ставленик дозволяє комусь зі сторони зайти на землі підприємства. Комусь, кого приведете ви, і не просто так.

   В більшості випадків – обробляють ці поля звичайні аграрні підприємства, які платять новим контролерам певну суму – від 100$ до 150$ з одного гектара. Така собі "тіньова" оренда. 

Той, хто використовує землі – вкладає кошти у все необхідне для вирощування врожаю, збирає його – забирає та продає там, де йому вигідно. А підконтрольний директор держпідприємства у свою чергу занижує показники врожаю так, нібито тут ніхто не працював: була врожайність 30 центнерів, у звітах буде – 10.

 

   Так сотні господарств Нацакадемії жили роками і продовжують жити. Державну землю використовують для збагачення народні депутати, правоохоронці та, ймовірно, керівники Нацакадемії. Без них все це реалізувати складно.

   Доходить до абсурду. У кінці 2022 року в парламенті створили тимчасову слідчу комісію (ТСК), яка мала розслідувати діяльність НААН. Усе закінчилося затриманням голови цієї ТСК, депутата від "Слуги народу" Анатолія Гунька. Його спіймали на отриманні хабаря в справі, яка стосується отримання неправомірної вигоди від обробки саме земель академії.

Третє. Керівництво НААН контролює лише десь 30-35% господарств. Інші підприємства мають своїх "бенефіціарів", "кураторів", які, ймовірно, діляться прибутками з керівниками академії. Знову ж таки, вони все це бачать.

Четверте. Щоб збагачуватися на землях держави ними можна не володіти. Проте мало контролювати, дехто виводить землю у приватну власність. В Фонді держмайна майже 100 тисяч гектар обтяжені "судами та кримінальними провадженнями" – це четверта частина земельного банку установи. Стало це можливим переважно за рахунок саме земель "академіків", які передали Фонду.

П'яте. Усім все відомо. Ви говорите із співрозмовниками в ОП, в Кабміні чи Раді, з правоохоронцями – усі все знають. Умовно, хтось з них вам навіть скаже, що депутат з "Слуги народу" на прізвище Т… "сидить" в господарстві "Ромашки", а депутат з "Слуги народу" на Х… –  в господарстві "Гладіолус".

Шосте. Правоохоронці – це "гвинтики", які забезпечують безперебійну роботу схеми. Є конкретні приклади, коли представники Служби безпеки, наприклад, писали листи, посилаючись на закон "Про контррозвідувальну діяльність", і просили інформацію про сівозміни в конкретних господарствах.

Може. там є якась неочевидна логіка, але я її особисто не бачу. Можливо, в СБУ не вистачає відділу по сівозмінах? Якраз на часі.

   Ще одне побіжне свідчення. Правоохоронці рослідують сотні справ, які стосуються лише діяльності НААН. Проте це часто нічим не завершується. Наприклад, в публічних джерелах ви знайдете чимало згадувань про кримінальні провадження, де фігурує президент Нацакадемії аграрних наук Ярослав Гадзало, але ухвал з обивнувальними вироками не знайдете.

   Наприклад, дві останні справи, де фігурує президент НААН та які вела Нацполіція, об'єднали в одну, а потім, увага, закрили через недотримання правоохоронцями строків передавання обвинувальних актів до суду.

Чому ж так?

                                                                 ***

   Уже багато років в цих "болотах" нічого не змінюється. Тільки зараз почали передавати землі "академіків" в Фонд держмайна, щоб ті виставляли її на аукціони для оренди бізнесом. Проте поки нічого не виставили. Може, хочуть дати кураторам та аграріям зібрати "тіньовий" врожай, як розповідають наші співрозмовники.

   Наразі достеменно невідомо, скільки землі залишиться в НААН, а скільки перейде в Фонд держмайна. У фонді обіцяють найближчим часом сформувати перші земельні пули для аукціонів. Проте є резонні питання. Коли це буде? Чи отримає фонд над цими господарствами реальний контроль? Чи не затягнеться цей процес в інтересах кураторів держпідприємств НААН і чи не загубиться при передаванні частина земель?

   Або мине півроку, рік, якщо ми доживемо до того часу, і ми побачимо нову історію, яка буде починатись десь так само, як у одного з героїів нашої статті, депутата Анатолія Гунька: "Під столом стояв пакет. Я навіть не знав, що в тому пакеті, мені навіть не цікаво це було. І те, що там гроші, я побачив, коли почав перераховувати їх".

   І справді, Офіс президента може за бажання переломити  "через коліно" ціле міністерство, ризикуючи відносинами з міжнародним партнерами, і нікому нічого не пояснить. А що з державною землею, з депутатами-"слугами", які її використовують, з правоохоронцями, які мали б все це припинити?

   Владі не до того. Як писав наш читач – "це новина на один день". Немає резонансу – немає проблеми.