Фермери Софіївщини завершують сівбу, головне - «дотиснути» ворога, - Володимир Кравченко

   Волонтери "Квіточок" і "Берегині" Софіївщини вручили допомогу земляків бійціям ЗСУ

  Надто вона оригінальна, нинішня вкрай примхлива весна. Про її непростий перебіг у південних краях Січеславщини учора пізно ввечері, під час огляду озимих, голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Софіївського району Володимир Кравченко розповів «Фермеру Придніпров’я» телефоном наступне:

- Сівба у нас триває у декого із побратимів і досі. Навіть найстарші хлібороби не пам’ятають такого холодного і сирого, можна сказати «періодами», весняного сезону. Загалом усі весни неповторні, але стільки «подарунків» і викликів ще не доводилося бачити… Спочатку були холоди, потім пішли затяжні дощі. Далі потужно стартували бур’яни. У квітні холодно, земля не дозріла, не давало зайти обробити її. В короткі теплі «вікна», перші і другі, треба було все встигнути. Через холоди і надмірну вологість навіть хвороби рослин з’явилися. У кого і була можливість підживити пшеницю та ріпак, зробити це у потрібну фазу розвитку виявилося вкрай проблемно. Строки сівби суттєво зсунулися, кукурудзу, горох, сою сіяли пізніше. Навіть традиційний для мого ФГ льон цього сезону я не посіяв.

- А в якому стані тепер озимі?

- Після зими відновлення вегетації було раннє, а далі холоди все «гальмували». Зараз пшениці стоять гарні, колос вже  викинули. Далі, якщо погода допоможе йому налитися, все буде гаразд. На жаль, мало хто із фермерів підживив, через тодішню дорожнечу - аміачна селітра взимку була по 36 тисяч тонна. Ще й через негоду вимушено «промазали» фазу. Однак де підживляли, добре помітно, там краще. У нормальному стані і ячмені.

- Володимире Іллічу, а як впливає підла війна рф на працю фермерів?

- Софіївський район від Нікопольського, де часті артобстріли рашистів, приблизно за 70 кілометрів, тут у нас відносно тихо. Через війну чимало молодих трактористів і досвідчених комбайнерів пішли воювати, мобілізували і декілька голів фермерських господарств. Та мусимо і в таких непростих умовах давати раду землі. За пару днів побратими завершать сівбу соняшника. Але основне – розібратися з ворогом, вигнати його з рідної землі.

- Чим Софіївський край додатково підсобляє фронту?

- Волонтерська допомога у нас постійна, дехто із фермерів навіть кредит брав, щоб долучитися до збору коштів на необхідне – автомобілі, генератори, продукти тощо. В критичні моменти підтримуємо разові збори на потрібне першочергово. Настрій у всіх бойовий, головне зараз – «дотиснути» знахабнілого ворога, хай вертається і хазяйнує на своїх землях, їх у нього достатньо. В нашому районі діють два волонтерських центри, це «Квіточки» і «Берегині», де постійно готують для бійців передової софіївські «родзинки»- сухі борщі, м’ясні консерви і т. п. Добре допомагають у цьому фермерська родина Анатолія Левченка із Миколаївки, яка вирощує овець, сім’я Сергія Василика із села Запорізьке, що займається худобою. Та всі фермери беруть участь у «волонтерці», більші господарства допомагають більше, річ зрозуміла.

- Володимире Іллічу, а на що сподіваються фермери Софіївщини від уряду і Верховної Ради?

- Зараз фермери із багатьох, усім відомих причин на грані виживання. Дуже напружена ситуація із кадрами, ми не можемо розрахуватися за попередні кредити по тих цінах на зерно, що склалися. Парламенту щонайперше слід не погіршувати новими, висмоктаними із пальця законами і без того складне становище фермерів. Давно є напрацьовані пропозиції Асоціації фермерів України, від них слід і «танцювати», аби не перетворити нашу державу на суцільний майданчик для агрохолдингів, а українців – на перекотиполе. До людей треба прислухатися, що трудяться на землі, вони підкажуть, що і як слід зробити. Уряд міг би допомогти зменшенням відсоткової ставки за кредитами. І вже давно мав би покласти край блокуванню податкових накладних, але ця ганьба і досі триває! Ми тепер навіть скаржитися активно не можемо, бо розуміємо, що продовольча безпека і всебічна допомога фронту - основне для виживання усіх нас, громадян вільної держави Україна.

- Вдячний Вам за цікаву розмову, Володимире Іллічу! Хай збудуться усі Ваші і побратимів побажання уряду і українському парламенту, а насамперед головна віра і надія Українського народу - вигнання московитських зайд із рідної землі!