Сьогодні - Міжнародний день родини

Нещодавно знайомий зі щасливою усмішкою сказав про свою сім'ю: "Мені у ній і з нею комфортно". Думаю, що ці важливі слова, які він для себе усвідомив, є  маркером внутрішнього спокою і його успішності в житті. Здається, щоб досягти родинної згуртованості, одні докладають чимало зусиль, а в інших виходить якось органічно само по собі.   
Родина - це наша опора. Як хміль не може витися без огорожі, так і ми не можемо здійснитися без участі наших рідних і близьких. Якщо з матері починається життя, то з родини починається  шлях по життю. Часом буває, ця родинна залежність напружує і турбує, але більш за все обдаровує, бо працюєш на свою рідну, хоч і маленьку, спільноту заради їхнього добробуту, затишку і злагоди.
В Україні побутує прислів'я: "Не треба і клад, коли в сім'ї лад". Лад - це той комфорт, про який і  говорив мій знайомий. Це формула родинного щастя. В основі її , мабуть, таки лежить воля. Не в тому значенні, що вільний від обов'язків і прав по відношенню до рідні, а в тому, що  твоє волевиявлення почують, дослухаються і зроблять висновки.    
Я абсолютно зараз не прагну до нудних сентенцій, просто керуюсь власним досвідом, який здобула за 30 років сімейного життя. І мені завжди була найкращим орієнтиром моя бабуся Дуня, батькова мати. 20-річна красуня після Другої світової зустріла Івана, фронтовика без однієї кисті. З війни він повернувся з 2-річним сином. Вийшла заміж. "Пішла на дитину, - говорила Євдокія, - чоловіків у Чаплинці після війни мало було". Не злякалася ні різниці у віці, ні малечі, ні крутого нраву Івана. Створила дружню родину, народила трьох синів. Серед них і мій батько. Якби вона тоді так не зробила...
я б зараз не писала ці рядки, згадуючи її постійну турботливість і жіночу мудрість. Тому сьогодні  цей день об'єднує не одне покоління роду. Бо родина проростає, як зерня, з терпіння, витримки, любові знаних і не знаних родичів. Тому бажаю всім берегти свою родину, творити разом отой комфорт, без якого  родина слабшає, і завжди бути при сильній опорі!