Раїса Кириченко (дівоче прізвище – Корж) народилася 14 жовтня 1943 року у селі Корещина  Глобинського району Полтавської області в селянській родині.

   Життя її не було безхмарним: дитина війни, змалку вміла виконувати всю нелегку господарську роботу, важко трудилася разом із родиною на колгоспному полі за тоді ще символічні трудодні, з 16 років працювала в колгоспі телятницею, дояркою. Раїса змогла закінчити лише 8 класів, середню освіту здобувала вже заочно. Спеціальної музичної освіти вона не отримала (лише у 1980-х роках закінчила Харківський інститут мистецтв імені І.П.Котляревського).

   Джерело: "Новини Полтавщини".

   З дитинства майбутня народна артистка любила співати, даючи перші дитячі концерти біля батькової вишні. Далі були аматорські, професійні хорові колективи – житомирський «Льонок», Черкаський народний хор, фолк-ВІА «Росава», ансамбль «Чураївна» Полтавської філармонії. У її репертуарі – понад дві сотні пісень, випущено два компакт-диски «Долі моєї село» та «Цвіте черемуха». Вона співала душею, а не тільки своїм унікальним голосом – глибоким оксамитовим меццо-сопрано. Тому її творчість така близька й зрозуміла кожному.

   Головною завжди була народна пісня, яка віками об’єднувала українців. Унікальний талант самобутньої співачки перетворював на воістину народні навіть твори, написані сучасними композиторами. Щемливі «Мамина вишня», «Степом, степом» навіть у зачерствілих серцях пробуджували любов і вдячність до матерів. «Я козачка твоя» та «Ой на горі два дубки», «Два кольори» фактично стали шлягерами, нагадуючи українцям, якого вони роду-кореня. У виконанні Раїси Опанасівни усі пісні ставали популярними.

   «Раїса Кириченко – не просто самодостатня українська співачка, це своєрідне явище, неповторне й неповториме, як Оксана Петрусенко, Діана Петриненко. Зі своїм особливим тембром, особливим голосом і розумінням пісні. Вона тонко відчувала не текст, як нині говорять, а слова справжньої поезії», –  підкреслював земляк-полтавець Борис Олійник.

   Її неповторним співом захоплювалися слухачі у Канаді й Алжирі, США і Тунісі, Філіппінах, Болгарії, Польщі, Німеччині. Гастролюючи в різних куточках світу, вона так і лишилася простою та земною жінкою, яка понад усе любила свою Батьківщину, свою рідне село у Полтавщині та затишну батьківську хату. Найголовнішою справою свого життя Раїса Кириченко вважала побудувати в Корещині церкву, провести селянам газ, відродити середню школу й не допустити закриття дитячого садка. Ось саме про це вона просила владу та впливових людей.

   Раїса Кириченко довгий час боролася з тяжкою хворобою нирок. Маючи перспективу кар’єри в США, могла чимало заробляти і якісно лікуватися, але вона відмовилася від цього, бо бачила себе лише на рідній землі. Вона ніколи не нарікала на долю, лише дякувала Богу за пісні, чоловіка, баяніста Миколу Кириченка (на фото), друзів і за можливість жити.

   Берегиня народної пісні спочатку здобула всенародну любов і шану, а вже потім – високі звання. Тому коли стан здоров’я її погіршився, не можновладці, а прості українці своїми кревними гривнями рятували свою Чураївну та довели, як шанують в Україні народну співачку, що вросла всім корінням у грунт нашого народу, українську народну пісню.

   На жаль, співачці не довелося довго дарувати людям свої щирі і сердечні пісні. Після кількох складних операцій під загальним наркозом у неї почало здавати серце. 1 лютого 2005 року її прооперував відомий столичний кардіохірург Борис Тодуров, замінив два клапани. Все пройшло успішно, пацієнтка впевнено йшла на поправку. Але 9 лютого 2005 року, під час чергового діалізу – очистки крові, її серце зупинилось. Вічний спокій народна артистка знайшла у рідній Корещині. 

   Душа української пісні не може померти чи втратити силу. Пишаємося , що вона стала справжнім символом України у світі, прославила Полтавський край.

   На вшанування пам’яті легендарної землячки у м. Полтаві встановили меморіальну дошку на будинку, де вона жила, а також монумент Берегині української пісні на вулиці її імені. На честь Раїси Кириченко також названі вулиці в містах Гребінці, Кременчуці, в селах – Рунівщина та Святилівка.

   У с. Землянки Глобинської територіальної громади, у с. Корещині  біля Музею-садиби «Мамина вишня» зведені пам’ятники Раїсі Опанасівні.

   Полтавська міська школа мистецтв «Мала академія мистецтв» носить ім’я Раїси Кириченко. Щорічно проводиться відкритий фестиваль-конкурс вокально-хорового мистецтва пам’яті Раїси Кириченко «Пісенні крила Чураївни».

  «Спасибі, мої добрі люди, за вашу щедру і незрадливу любов до мене…», – писала у своїй книзі спогадів співоча донька Україна Раїса Кириченко.