Судді Романа Червінського діють незаконно, - Григорій Омельченко

    Кіровоградський районний суд ухвалив, що слухання справи по звинуваченню легендарного розвідника, бойового офіцера честі, полковника Романа Червінського буде проводитися у закритому режимі. Таке засідання суду вже відбулося 25 червня.

Григорій ОМЕЛЬЧЕКО, Герой України, генерал-лейтенант, почесний голова СОУ, сторінка ФБ.

   Як кандидат юридичних наук, доцент у галузі кримінального процесу і слідчий в минулому заявляю, що рішення суду є неправосудним і незаконним. Воно суперечить Конституції України і КПК. Суд повинен був ухвалити рішення, що закрите засідання буде частковим, лише в тій частині, коли будуть слухати свідчення і досліджувати документи, які мають державну або іншу захищену законом таємницю. Решта судового засідання повинна бути відкритою і доступною для журналістів і бажаючих осіб. Наголошую, що у кримінально-процесуальному праві діє принцип гласності, який закріплений у ст. 129 Конституції і ст. 20 КПК.

   Судді, які приймали таке рішення, прекрасно знають про це. Впевнений, що рішення про закритий судовий процес над полковником Червінським було ухвалене в Офісі президента і судді лише оформили його процесуально.

    Судді, на мою думку, також скористалися і тим, що ст. 375 КК, яка передбачала сувору кримінальну відповідальність за постановлення суддею (судом) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, рішенням Конституційного Суду №7-р/2020 від 11 червня 2020 року (справа №1-305/2019(7162/19) була визнана такою, що не відповідає Конституції України і втратила чинність через шість місяців з дня ухвалення рішення, яке є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

                         Не пристойно для голови СБУ

   Як викладач кримінального процесу і народний депутат, який читав лекції в Національній академії СБУ,  зауважу голові СБУ, кандидату юридичних наук, учаснику бойових дій Василю Малюку (нагороджений відзнаками президента України «Хрест бойових заслуг»,  «За участь в антитерористичній операції», орденом «За мужність ІІІ ст.), що йому не пристойно публічно ображати бойового офіцера Романа Червінського (нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІ і ІІІ ст., «За мужність», медалями «За військову службу Україні», «За бездоганну службу» ІІІ ст.) і обзивати його "дезертиром" і "негідником" до винесення вироку суду. Гідним буде, коли Малюк вибачиться перед полковником Червінським за ці слова. Це буде гідно генерала!

   Як кандидат юридичних наук Василь Малюк добре знає, що згідно із ст. 62 Конституції України "Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

    Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

   Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, див. в рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2011 від 20.10.2011.

   Досудове слідство у справі «підозрюваного» Червінського вели підлеглі Малюка. Своїми словами про Червінського голова СБУ по суті зробив його винним у вчиненні злочину до винесення обвинувального вироку суду, що є порушенням презумпції невинуватості, тиском на слідчих і на суд в силу займаної Малюком посади.

   Згідно з нормами КПК голова СБУ не має ніякого процесуального відношення до ведення кримінального провадження. Він не має права давати вказівки у справі, коментувати хід досудового розслідування і розголошувати дані слідства.

    Панове слідчі, прокурори, суді, скажіть, де ваша честь і чи мали ви її взагалі? Якщо мали, то на що її проміняли, приймаючи незаконні рішення у справі бойового офіцера Червінського, який захищав вас на фронті? На позачергові звання, підвищення по службі, щоб не бути відправленими на фронт, компромат, який на вас має влада, чи на бабло з Офісу президента?

Ці процесуальні рішення є політично вмотивованими.

                                                Катування і тортури

      Наголошую, що Червінський по одному епізоду надуманої підозри в "перевищенні службових повноважень" знаходиться під вартою уже понад рік. Це свідчить про відсутність доказів його вини. Навмисне безпідставне  утримування Романа Червінського під вартою без вироку суду — це свавілля і незаконне покарання, що має ознаки "тортур" (ст. 127 КК) і "катувань" (Конвенція ООН "Проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання").

    Особисто звертався до суду з клопотання змінити бойовому офіцеру арешт на особисту поруку. У клопотанні я зазначив, що тримання Червінського під вартою є незаконним і носить ознаки тортур і катувань, а підозра є безпідставною і необгрунтованою. Вона базується на сфальсифікованих, маніпулятивних доказах.

   Ще раз нагадую президенту України Зеленському, мені відомо, що в його Офісі «буйні голови» виношують план засудити полковника Червінського до позбавлення волі на строк від 8 до 10 років, позбавити його державних нагород і військового звання, щоб залякати офіцерів і генералів, які критикують Зеленського-Єрмака і говорять про них правду.

   А в колонії Червінського спробують фізично знищити під виглядом інсульту, інфаркту або нещасного випадку, за аналогією вбивства російського опозиціонера Олексія Навального. Бо розвідник Червінський є небезпечним свідком тяжких злочинів.

Текст заяви до суду читайте тут

                                                        Час прийде. І головні виконавці будуть за гратами

    Я добре розумів, що моє клопотання суд, який виконує вказівки ОП, не задовольнить ні за яких обставин. Відомі народні депутати, ветерани-фронтовики, громадські активісти неодноразово зверталися до суду із клопотаннями замінити Червінському арешт на особисту поруку. Їм також відмовили.

   Я написав президенту відкритого листа з цього питання і просив звільнити полковника Червінського з під варти. У листі зазначив, що справа проти полковника Червінського сфальсифікована, а кримінальне переслідування легендарного розвідника — це помста. Президент не відповів.

   Мною (слідчим в минулому) встановлено, що мотивом незаконного кримінального переслідування і арешту полковника Червінського є ПОМСТА за те, що розвідник публічно озвучив деталі спецоперації "Авеню" по затриманню вагнерівців. Полковник Червінський заявив, що він брав безпосередню участю у плануванні і проведенні операції, яка, на його думку, була провалена «кротами» з Офісу президента, які злили інформацію про неї у москву і Мінськ. Його публічні свідчення підтвердили й інші учасники операції. Правда Червінського підтверджена також документами ГУР МОУ про проведення операції «Авеню», які мною і журналістами опубліковані.

     Була надія на генерала Залужного…

   Я публічно звернувся до Головнокомандувача ЗСУ, генерала Валерія Залужного і командувача ССО полковника Сергія Лупанчука з проханням, щоб вони офіційно звернулися в суд з клопотанням звільнити з під варти бойового побратима, полковника Романа Червінського і взяли його під особисту поруку. Промовчали. Злякалися? Не знаю. Знаю, що бути сміливим в бою — це одне. А сказати публічно (не на кухні) правду — це дійсно треба мати мужність і чесну громадянську позицію як у полковників  Червінського і Романа Костенка, генералів Віктора Кононенка і Сергія Кривоноса.

   Переконаний, якби Головнокомандувач ЗСУ, генерал Залужний звернувся в суд із клопотанням взяти під особисту поруку Червінського і прийшов на суд з особистою охороною військового спецназу,  суд би не відмовив. Полковника Червінського тут же звільнили б з під варти і суд ще й подякував би Залужному. І ви добре розумієте чому…

    Допит Залужного в суді у закритому режимі уже нічого не змінить. Він добре  проінструктований в ОП, що говорити, а про що промовчати. Чи вистачить у генерала Залужного мужності зробити в суді офіційну заяву про звільнення полковника Червінського з під варти і взяття його під особисту поруку — сумніваюся. Це треба було робити раніше, до розгляду справи по суті. Дай Боже, щоб Залужний розвіяв мої сумніви…

    Панове генерали, а куди поділася ваша честь і сміливість, щоб стати на захист свого побратима, бойового офіцера честі Червінського?! Невже ви стали заручниками свого внутрішнього страху? Не соромно?! Якщо у вас піджилки трясуться і язик кудись пропадає, то зніміть погони і не ганьбіть звання українського генерала!

   Коли нависла загроза звільнення генерала Залужного, я публічно звернувся до генералів ЗСУ захистити свого Головнокомандувача і не дозволити Зеленському звільнити його. Зробити це було легко, без проблем. Треба було мати лише честь, мужність і громадянську позицію. Генерали знову промовчали.

   У подібний спосіб був зраджений у 1919 році командуючий Кримської армії УНР, полковник Петро Болбочан. Через інтриги у керівництві УНР (як сьогодні в ОП) він був розстріляний на очах перед своїми підлеглими. Вони мовчки дивилися його страту, опустивши голови. Згодом багато із них перейшли на сторону більшовиків або були розстріляні, а Україна втратила державність…

   Нічого не навчила історія наших генералів. Де вони зараз? Всіх 16 генералів, які два роки війни були поруч зі своїм головнокомандуючим Залужним, Зеленський звільнив, примусивши їх написати рапорти про добровільну відставку. І вони погодилися… Ганьба!

   А де зараз сам генерал Залужний? У «підвішеному» стані, хоча є указ президента про призначення його послом до Великої Британії. І всі мовчать, скуті страхом за свою кар’єру, щоб не позбавили посади і не відсунули від державного корита.

   Ще раз запитую, як батько за віком, де ваша професійна честь, панове  генерали? А може ви її ніколи й не мали і я дарма вас запитую? Так скажіть прямо про це народу, на вірність якому ви присягали. Може, нарешті розкажете, як був розмінований південь України і зданий на поталу і розграбування окупантам.

   Чи після війни буде виправдовуватися, чому мовчали?

          «Нічого не скажу», «нічого не бачу», «нічого не чую»

   Для таких генералів комфортніше сидіти у позі трьох мавп. Немає на вас, панове генерали, Тараса Бульби! У своїх публікаціях я постійно пропоную читати біблійську заповідь «Не сотвори собі кумира і будь-якої подоби того, що на небі вгорі, і на землі внизу, і у воді нижче землі. Не поклоняйся їм і не прислуговуй їм». І завжди додаю, щоб потім не довелося гірко розчаровуватися.

   Начальник штабу бригади "Азов" Богдан Кротевич (нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ст. і орденом Данила Галицького, позивний «Тавр») має мужність написати листа в ДБР із закликом відкрити кримінальне провадження проти одного українського генерала, який, на його переконання, "вбив більше українських військових, ніж будь-який російський генерал". Про таку дію та мотивацію «Тавр» повідомив українців через Telegram.

                                                  Богдан Кротевич на фронті. 

    Кротевич запевнив, що йому байдуже, чи відкриють розслідування проти нього особисто і, чи посадять його за ґрати. "Мені похрін чи почнуть розслідування проти мене і мені похер чи посадять мене в тюрму. Мені не похер, що судять комбатів та комбригів за втрату спостережного посту, але не судять генерала за втрату областей та десятків міст та втрату тисяч солдат", - написав «Тавр».

   Нагадаю всім, хто чинить беззаконня, свавілля, грабує країну, погруз в корупції, вважає себе вершителями людських доль, що Космічні закони «Бумеранг» і «КАРМА» відмінити не під силу нікому. Творцю відомі ваші прізвища, посади, маєтки, адреси проживання і всі гріхи, вчинені вами проти народу і окремої людини… Не забувайте, як діють Вселенські закони «Бумеранг» і «Карма»! Сховатися від них не можливо! Від «Карми» не втечеш, а «Бумеранг» завжди повертається. Відплата буде неминучою!!!

   Серед військових уже лунають відкриті заяви, що для найодіозніших корупціонерів буде краще, якщо їх засудять до тривалих термінів позбавлення волі, ніж фронтовики своїми методами почнуть встановлювати справедливість щодо негідників.

   «Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Ангелами Своїми, і віддасть кожному згідно з ділами його» (Від Матвія 16:27).

   Нагадаю древню мудрість наших пращурів аріїв, які жили за Космічними законами: «Життя нічого не дає дарма, і всьому, що дається долею, таємно визначена своя ціна». «За все в житті платити треба: що ти посієш — те й пожнеш. Господь завжди все бачить з неба, Його очей ти не минеш…».

                                                             ***

    Шановний пане полковнику, дорогий Романе Червінський, ще раз дякую за лист, переданий адвокатами. Все пам’ятаю. І твоє навчання в нашій Національній академії СБУ, і лекції, які я вам читав, і свій виступ перед батьками на вашому випуску молодих лейтенантів. Вітання твоїм друзям-однокурсникам передав. Вони дякують тобі за незламність і висловлюють свою підтримку і солідарність з тобою. Вони вірять в тебе і знають, що ти пройдеш через всі випробування і вистоїш у протиборстві із злочинною зеленою владою. Пам’ятай також, що Бог посилає випробування лише сильній людині.

   Пригадую, що коли 55 років тому служив у армії, у нас був девіз «Своїх не кидаємо!». Він залишився у мене на все життя.

   Романе, у мене був побратим, підполковник СБУ, народний депутат 2 і 3 скликань Анатолій Єрмак. Девізом нашої 13-ти річної дружби, спільної роботи в СБУ (він був моїм заступником) і парламенті були слова із пісні Володимира Висоцького:

«…І я попрошу Бога, Духа і Сина,

Щоб виконав волю останню мою:

Хай вічно мій друг захища мені спину,

Як завжди буває в останнім бою!»

   11 лютого 2003 року мій побратим Анатолій трагічно загинув в автомобільній катастрофі. Він і досі прикриває мені спину. Світла і вічна йому пам’ять…

Організатори «Антимафії», офіцери-побратими Григорій Омельченко й Анатолій Єрмак під час прийняття присяги у Верховній Раді України, травень, 1998 рік. (Архівне фото)

   Пане полковнику, тримаємося, відчуваємо спину один одного, боремося і  Переможемо! Це шлях справжнього Воїна!

Слава захисникам України! Ганьба тим, хто втратив честь!

     Честь маю

Григорій ОМЕЛЬЧЕКО, Герой України, генерал-лейтенант, почесний голова СОУ.