Теракт у Києві, скоєний московитом: пора робити висновки

Місце стрілянини у Києві, Голосіївський район, 18 квітня 2026 року

    Розстріл цивільних людей у Голосіївському районі Києва кваліфіковано як теракт, йдеться у повідомленні Служби безпеки України (СБУ).

   «Слідчі Служби безпеки України кваліфікували розстріл шести цивільних і взяття заручників, поранення 15 осіб у Голосіївському районі міста Києва як терористичний акт. За даним фактом відкрите кримінальне провадження за ч. 3 ст. 258 Кримінального кодексу України (терористичний акт, що призвів до загибелі людей)», – зазначили у відомстві, пише "Радіо "Свобода".

   За даними спецпризначенців, злочин вчинив чоловік 1968 року народження, уродженець москви, який був озброєний зареєстрованою вогнепальною зброєю.

   Трагедія із розстрілом людей у Києві викликала бурю емоцій і пропозицій щодо проблеми безпеки в тилу.

   Юрій Луценко, офіцер запасу ЗСУ, ексміністр МВС України, сторінка ФБ.

Спочатку про емоції.

   Я так і не розумію, чому міністр ВС не приніс вибачення за дезертирство своїх озброєних підлеглих, які кинули мирних громадян під кулі вбивці. Це – обовʼязок будь-якого керівника системи, що дала збій із людськими жертвами.

   Я ніяк не втямлю, чому після 4 років війни в Нацполі все ще є працівники, які не пройшли фронт і тікають лише від звуків пострілів.

   Невже не можна організувати ротацію патрульних і бойових бригад Нацгвардії?

   Я так і не розумію, чому не говорять про покарання тих працівників Дозвільної служби, які мали обовʼязок вилучити ствол після ряду сутичок та погроз злочинця із іншими людьми.

Як і про відповідальність дільничих, які мали би бити на сполох першими.

   Тепер про рішення.

На жаль, простих рішень немає.

   У 18-19 столітті питання безпеки людей та їхнього майна було перекладене із самих озброєних громадян на державу. В авторитарних державах при цьому ще й всіляко обмежували наявність будь-якої зброї у людей.

Така система працює все гірше.

У нас вона давно стала ілюзією.

   Злочинці легко купують будь-яку зброю.

   Громадяни плюнули на корупційні державні процедури і заборони та запаслися колосальною кількістю нелегальних стволів.

   Думаю, треба ввести абсолютно спрощену систему реєстрації короткостволів та неавтоматичних довгостволів.

   Обмеження – лише за медичними показниками і за контакти з ворогом. За встановлені судом факти асоціальної поведінки або антиукраїнські висловлювання в соцмережах – скасування дозволу.

   Треба також уточнити закон про право використання зброї для захисту життя, здоровʼя та майна. Щоб ті, хто відбиває напад злочинця, не мордувалися безпідставно місяцями в судах чи – тим паче – роками в тюрмах.

   При цьому я за те, щоб ця зброя зберігалася по місцю проживання або в бізнес-обʼєктах власника.

Вулиця – територія відповідальності поліції.

З високими правами і високою відповідальністю за результат.

   За який несе відповідальність міністр ВС і його політична сила.

Ми розуміємо, що поліцейський патруль неможливо приставити до кожного кварталу. Патрульних у нас всього 15-20 тис.

   Значить, треба йти на дозвіл носіння зброї на вулиці іншим професійно навченим людям. У першу чергу – резервістам, учасникам бойових дій.

   Ця система добровільних помічників поліції була. Але переродилася в бізнес-інструмент отримання дозволу на зброю.

Хто міг би координувати і контролювати цих людей?

Відповідь лежить на поверхні.

   Це – перехід на систему виборних шерифів. З числа тих, кому громада довірить свою безпеку.

   PS. Свіжа новина про те, що керівник Патрульної служби написав рапорт про відставку, викликає змішані почуття.

Добре, що є люди, для яких честь і відповідальність – не порожні слова.

Погано, що цим користуються ті, хто має набагато більше підстав для відставки.