Тимчасово втратив слух, пережив контузію, отримав осколкові поранення, однак не припинив рятувати людей: історія павлоградського рятувальника Олександра Довгого

У вересні 2026-го, коли російські війська завдали удару по ТЦ у середмісті Павлограда, Олександр Довгий перебував у складі чергового караулу і одним з перших прибув на місце атаки. Внаслідок прямого влучання сталася масштабна пожежа, горіли торговельні павільйони, крамниці та припарковані автомобілі, панував хаос. В процесі приборкання пожежі, стався ще один вибух, через який поранення дістали декілька рятувальників, які працювали на місці надзвичайної події. Попри власні травми та загрозу повторних обстрілів, Олександр Довгий надав допомогу постраждалим і продовжив робити свою справу. У визначальний момент він не зрадив власному кредо: «Там, де інші бачать небезпеку, ми бачимо обов’язок».

Історією свого співробітника поділилися у ДСНС України у Дніпропетровській області. 

Олександр Довгий — пожежний-рятувальник підрозділу ДСНС у Павлограді, що присвятив 16 років свого життя службі. Уродженець села Межиріч Павлоградського району, він не випадково обрав свою професію. На вибір життєвого шляху вплинув приклад рідного брата, який вже понад чверть століття служіть у ДСНС. 

За роки служби рятувальник брав участь у ліквідації багатьох надзвичайних подій, зокрема й за межами Дніпропетровщини. Улітку 2019 року у складі зведеного загону області він долучився до гасіння масштабних лісових пожеж у Чорнобильській зоні відчуження. 

Та найважчі випробування принесла повномасштабна війна. Олександр згадує чергування у вересні 2026 року, коли російські безпілотники серед дня атакували центр Павлограда. Внаслідок ворожого удару виникла масштабна пожежа. Горіли торговельні павільйони, крамниці та автомобілі. Черговий караул, у складі якого був Олександр, оперативно прибув на місце події, щоб приборкати вогонь і допомогти людям.

«Коли ми приступили до роботи, на місці стався ще один вибух, який накрив усіх, хто тоді гасив пожежу, рятував та допомагав людям», — згадує Олександр Довгий. 

Того дня поранення дістали начальник караулу та один із бійців. Олександр також зазнав осколкових поранень обличчя, тимчасово втратив слух і пережив контузію. Попри власні травми та загрозу повторних ударів, він разом із колегами евакуював поранених рятувальників  до карети швидкої допомоги, щоб вони якнайшвидше отримали необхідну медичну допомогу. Після цього він одразу повернувся до роботи, продовжив гасіння пожежі та допомагав постраждалим.

За самовіддану службу й мужність Олександра Довгого відзначено нагородою Президента України «За оборону України» та нагрудним знаком ДСНС України «За відвагу в надзвичайній ситуації».

Поза службою Олександр — турботливий батько 13-річної доньки, яка чекає на повернення тата після кожного чергування.

«Там, де інші бачать небезпеку, ми бачимо обов’язок», — так звучить життєве кредо Олександра. Своїми вчинками він доводить вірність цьому принципу, щодня залишаючись відданим справі порятунку людей.