На ній портрети учнів школи комбайнерів - Хорольської на Полтавщині. Ще такі школи називали школами механізації. Але в даному випадку унікальність  фотосвідчення полягає в тому, на на ньому  справді для історії збережені фотопортретики і імена  та прізвища сільських підлітків, що вирішили опанувати с пеціа льністю комбайнера в 1935 - 1936 роках. У ті страшні роки, коли в Україняі і було  затіяно голодомор селянських в першу чергу мас. Кому п отім вдалося вижити, срахіття називали ГОЛОДОВКОЮ

12 березня 2025 року

У Дніпрі у Музеї спротиву Голодомору чергове поповнення фондів. Криворізький історик Денис Шаталов подарував  ось таку цікаву «колгоспну» фотографію. Деталями діляться на фейсбук-сторінці музею.

На перший погляд ця фотографія є свідченням успіхів радянської промисловості і сільського господарства. Але лише на перший. Варто нам лише згадати тогочасний контекст.

“Механізація в сільському господарстві розпочалася ще до жовтневого перевороту. Продовжилася у 1920-х. Тоді механізацію могли дозволити собі навіть ТОЗи або СОЗи – добровільні об’єднання зі спільної обробки землі, де худоба, машини, інвентар, будівлі залишалися у приватній власності селян, а прибутки розподілялися не тільки за кількістю праці, але й в залежності від розмірів пайових внесків і цінності засобів виробництва, наданих товариству кожним його членом.Після примусової колективізації масова механізація сільського господарства стала засобом пропаганди і спробою підвищити рентабельність колгоспів. Але до кінця свого існування кремлівський режим так і не зміг вирішити продовольчу проблему”, – розповіли у музеї.

Колектив «Музею спротиву Голодомору» щиро дякує пану Денису за його черговий дарунок