У Києві 71 рік тому за наказом кремля розстріляли референта ОУН Лесю Паєвську
За матеріалами інтернет-видань
18.04.2024
335
Восьмого квітня 1953 року, вже після кончини скаженого ката України сталіна, комуністи розстріляли підпільницю ОУН і УПА Лесю Паєвську. Потрапивши в полон внаслідок зради, ця мужня жінка не видала нікого і не просила помилування. Весняного дня, 8 квітня 1953 року була розстріляна українська героїня Леся Паєвська.
Джерело: "Історія УПА".
Відомо, що останню точку в її житті поставила шифрограма із москви “Паевскую расстрелять немедленно”, що і було зроблено у Лук’янівській в’язниці.
Олександра Томич-Паєвська була вчителькою, і характеризувалася зверхниками як напрочуд талановита спецзв'язкова високого рангу, здійснювала координацію діяльності Окружних Проводів ОУН-УПА Буковини й Гуцульщини.
...Це був один з небагатьох випадків, коли активна учасниця визвольної боротьби довгий час легально працювала вчителькою, спорудивши у своїй школі криївку, куди поступали відомості від підпільників. Так тривало три роки – з 1947-го по 1950.
Леся Томич-Паєвська народилася 17 січня 1908 року в селі Нижній Березів Косівського району на Гуцульщині y священичій родині. Була дочкою о. Миколи Томича і Марії з дому Смалько, яка теж походила зі священичої родини. Майбутня підпільниця рано втратила батька, який молодим помер від туберкульозу.
Разом з мамою і братом вона жила і виховувалася у свого діда о. Миколи Смалька, який теж душпастирював на Гуцульщині.
Живучи в родині діда в селі Брустури, вступила до Коломийської жіночої семінарії Українського Педагогічного товариства, яку закінчила в 1926 році. В семінарії була активною учасницею Пласту. Після закінчення семінарії вона довго не могла дістати учительської посади, в налаштованій шовіністично проти українців, польській державі.
Зрештою, отримала працю аж у Волині. Там організувався великий гурт українських дівчат-вчительок із Галичини, які, до слова, зробити значний внесок у підняття національної свідомості волинян.
Там Леся вийшла заміж за Дениса Паєвського, емігранта з-за Збруча. Він воював в армії УНР, батьків його розстріляли більшовики, він з братом емігрували на терени, підлеглі Польщі, а сестра, яка залишилася на підсовєтській Україні, померла в 1933 році від голоду.
У 1939 році на Волинь прийшли совєтські т. зв. “визволителі”. Хату Паєвських конфіскують, дозволивши їм жити лише в кухні, в хаті поселяється начальник нквд. Денис Паєвський, рятуючись, перепливає Буг – і потрапляє в німецький концтабір. Леся ще деякий час працює вчителькою, але весною 1940 року довідується, що вона є в списках на вивіз… Тож вагітна на той час Леся бере за руку свого маленького сина Юрка і втікає на Гуцульщину, в Брустури, де її мати працювала директором школи.
Невідомо, коли саме Леся вступила до лав ОУН, але було це ще до Другої світової війни, і все своє життя вона посвятила національно-визвольній боротьбі. Мала псевдо “Орися”.
Будучи освіченою і талановитою жінкою, володіючи кількома іноземними мовами, “Орися” блискуче виконувала різноманітні й складні доручення: визволяла підпільників із лабет гестапівців та мадярів, виконувала кур’єрські завдання різних рівнів УПА.
Чудово вміла перевтілюватися – то була вишуканою аристократкою, то звичайною сільською дівчиною. Мала блискавичну реакцію і спритність, вміла виплутуватися із найскладніших ситуацій.
Щасливо вирвавшись із Волині, вона як вчителька і дочка директорки школи легко влаштувалася на роботу за фахом на Франківщині.
Лише 1950 році МГБ вийшло на “Орисю”. Про це стало відомо Проводові, і Окружний провідник “Борис” наказав цю підпільну точку закрити і перейти “Орисі” на нелегальне становище.
Історики стверджують, що мгб такого варіанту не чекало, вони вважали, що жінка з двома дітьми і старенькою мамою нікуди від них не дінеться і вичікували, щоб змогти вистежити і ліквідувати весь Провід двох округ ОУН, знечолити підпілля Буковини і Гуцульщини.
Та контррозвідка ОУН випередила плани чекістів. Леся була вчасно попереджена.
Безстрашна жінка сховала маму і меншого сина у родичів, подбавши перед тим про нові, фальшиві документи для них (за якими вони жили до скону), а сама разом із 14-річним сином Юрком перейшла на нелегальне становище.
Вже в часи незалежної України очевидці розповідали про реакцію мгб на несподіване зникнення цієї родини: в село наїхало повно автівок з емгебістами, були і чини з лампасами на штанях. Вони добряче відлупцювали двох учителів, які й не знали, за що їх б'ють, важко катували сусідку, якій Леся під якимсь побутовим приводом передала свою козу…
Її юний син Юрій теж став підпільником та отримав псевдо "Жук", хоч всі кликали його "Жучок", він швидко опанував друкарську машинку і працював як друкар листівок і різних підпільних документів. Але й військовий вишкіл провідники йому дали, він освоїв різні види зброї і досвід конспірації.
..Останній рік у підпіллі Леся Паєвська працювала референтом пропаганди Окружного проводу ОУН.
Вона була автором різних статей, листівок і навіть невеликих художніх творів, які після апробації в Краєвому Проводі друкувалися в підпільних виданнях.
Праці свої Леся Паєвська підписувала шифром М-35.
Світла, вічна пам'ять незламній Українці Лесі Паєвській...
Поділитися текстом в мережах:
Репости вітаються !
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Telegram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я
Новини ОТГ