У Києві вшанували Георгія Гонгадзе та вбитих журналістів
16 вересня 2023 року, медійники зібрались, щоб згадати Гонгадзе та вбитих журналістів. Фото: ІМІ
На Подолі у Києві, біля Києво-Могилянської академії, медійники зібрались, щоб згадати Георгія Гонгадзе та всіх вбитих колег.
За кілька кроків від могили Георгія Гонгадзе, біля церкви Миколи Набережного в Іллінському сквері, сьогодні зібрались ті, хто знав вбитого 23 роки тому журналіста, або хотів вшанувати його пам’ять.

Вшанування пам’яті вбитих журналістів у день 23 роковин зникнення та вбивства Георгія Гонгадзе.
Вбивство Гонгадзе сколихнуло суспільство і призвело до акцій протестів, які отримали назву «Україна без Кучми», нагадала Мирослава Барчук, віце-президентка українського Пен, про ланцюгову реакцію, що виникла після трагедії з журналістом.

Світлини Георгія Гонгадзе в руках у тих, хто прийшов вранці 16 вересня в Іллінський сквер.
«З тих протестів початку 2000-х виросли два українські Майдани: Помаранчева революція та Революція Гідності. Історія життя та трагічної загибелі Георгія Гонгадзе дає важливий урок для всіх нас», — сказала під час виступу Мирослава Барчук.

Мирослава Барчук (крайня праворуч) розповіла власні спогади про Георгія Гонгадзе.
У тих, хто знав Георгія та спілкувався з ним, залишились спогади про людину й журналіста, який ставив запитання та писав матеріали, на які у ті часи мало хто міг зважитись.
Він незмінно представлявся: «Георгій Гонгадзе, громадянин України, журналіст» і вже саме це примушувало напружуватись міністрів, чиновників та депутатів. Його бажання і вміння бути вільним у житті й в професії перевершували все.

Тетяна Терен, виконавча директорка Українського ПЕН, на могилі Георгія Гонгадзе.
Після зникнення Георгія 16 вересня 2000 року було відчуття біди й всі страшні знахідки, які відкривались потім, лише підтверджували моторошні здогадки про долю журналіста-розслідувача.
Під час вшанування пам’яті Георгія Гонгадзе, сьогодні у Києві лунав сигнал «повітряної тривоги». Він вже став звичним для українців за півтора року повномасштабної війни.
І все ж нині виття сирени набуло більшого змісту — якраз у цей момент на вшануванні пам’яті Гонгадзе говорили про те, що країна втратила з 24 лютого 2022 року 66 медійників, 10 з них загинули під час виконання своїх службових обов’язків.

Катерина Дячук, експертка ІМІ, розповіла про вбитих на великій війні представників ЗМІ.
Катерина Дячук — експертка Інституту масової інформації з моніторингу свободи слова, нагадала, що вбиті журналісти загинули часто від цілеспрямованих обстрілів військами рф. Журналісти фіксують воєнні злочини й росія їх вбиває за це. Журналіст УНІАН Дмитро Хилюк викрадений та вивезений до рф в час окупації Димера на Київщині.
«росія має понести відповідальність і за вбивство Макса Лєвіна, бо його вбили, знаючи, що він — журналіст», — зазначила Катерина.
Під час акції відбулось відкриття фотовиставки The War Is Not Over Yet про злочини росії проти медіа та журналістів в Україні після 24 лютого 2022 року. Виставка є пересувною і її показують у різних містах України. Світлин журналістів, яких вбила війна стає все більше.


«Кількість загиблих постійно зростає. Якщо ви поглянете на цю виставку, то ви побачите, що ми її повністю переробили весною Але лише за це літо загинуло ще 5 журналістів. Але ця виставка не про статистику, а про горе, яке переживають рідні та близькі загиблих», — заявила Тетяна Терен.

Пересувна виставка «Війна ще не закінчилась», яка розповідає про вбитих росією медійників.
Справа Георгія Гонгадзе досі повністю не розкрита, його поховали лише у 2016-му, його вбивці покарані, замовники - ні. Але учасники вшанування пам’яті сьогодні заявили, що обов’язок ЗМІ зробити так, щоб справи всіх вбитих журналістів були розкритими, а їхні вбивці — понесли відповідальність.
"Вечірній Київ".
>>> Підписуйтесь на нашу Фейсбук-сторінку >>> Читайте нас в Instagram >>> Підбірка новин сайту в GoogleNews >>> Статті з газети Фермер Придніпров'я