У рф є покоління людей без імунітету проти брехні, - письменник Володимир Войнович

   Зазвичай його прізвище вимовляють Войно́вич. Сам же він стверджував, що правильніше говорити Во́йнович – це сербське прізвище.

   Дмитро Чекалкін, блогер, сторінка ФБ.

   Його найвідомішими творами стали сатиричні романи про радянського солдата Івана Чонкіна, а також роман-антиутопія "Москва 2042" - про комунізм, побудований в окремо взятому місті.

   А 1975 року, коли перша книга про Чонкіна вийшла за кордоном, Войновича викликали до КДБ, де запропонували видавати свої книги в СРСР. Для обговорення подальших умов видання його творів письменника запросили на другу зустріч до номера готелю Метрополь. Там, як він розповідав, його намагалися отруїти.

   “Велика загроза для життя існувала, у процесі отруєння мені сказали, що моє життя закінчене. І коли я зрозумів, що ще живий, усвідомив, що єдиний мій захист - у гласності. До Андрія Сахарова пішов, спочатку у нього прес-конференцію для зарубіжних журналістів зібрав, потім ще написав про це - словом, свідчити став, як і що відбувалося”, - розповідав Володимир Миколайович. Пізніше Войнович описав цей епізод у повісті “Справа № 34840”.

   Войнович відкрито виступав на захист дисидентів, через що був змушений емігрувати із СРСР. При цьому він - один із небагатьох, хто на дев'ятому десятку років продовжував писати та публікуватися.

   У 2000 році Войнович написав сатиричну версію гімну росії - на музику радянського гімну, який в тому ж році втретє переписав Сергій Міхалков: “Славься, отечество наше привольное, / Славься, послушный российский народ, / Что постоянно меняет символику / И не имеет важнее забот”.

   Після початку агресії рф проти України у 2014 році Войнович назвав путіна "божевільним".

   А ось що казав письменник про кремлівську пропаганду:

"У росії народилося покоління людей, які не мають імунітету проти брехні. Все-таки радянські люди з недовірою ставилися до ідеологічної пропаганди. Принаймні, значна частина інтелігенції. А зараз я спостерігаю повну довіру владі. Люди вірять абсолютно всьому, навіть у те, що українці розпинають маленьких дітей, прибиваючи їх цвяхами до хрестів".