© скріншот відео За оцінкою експерта, Кремль прагне ще й зміни влади в Києві та відступу Альянсу зі Східної Європи.
Тиск на Україну заради миру нічого не дасть: домовленості, на яку Київ міг би погодитися, наразі просто немає. США збирають делегації України та Росії на переговори в Абу-Дабі 10–11 листопада. Росія вимагає не лише решти Донбасу, а й нейтралітету України та повернення НАТО до стану середини 1990-х, заявив данський військовий аналітик Андерс Пак Нільсен.
На Заході дедалі частіше лунають заклики до України піти на мирну угоду. Їхні автори вважають, що допомога Києву не має перспектив, а зволікання лише погіршить умови. Схожа аргументація звучала від американської сторони під час домовленостей президента США Дональда Трампа з президентом Росії Владіміром Путіним щодо дизелю та обговорення пом'якшення санкцій проти Росії. Її повторюють і деякі європейські політики та коментатори.
Усе це ґрунтується на припущенні, що готовий варіант угоди існує, а Київ просто не хоче його підписувати. Звідси висновок: достатньо збільшити тиск.
Багато хто вважає, що Україна не зупиниться, доки не звільнить усі окуповані території й не повернеться до кордонів 1991 року. А Путіну, як вважають, потрібна лише решта Донбасу, після чого він готовий до миру. Виходить, що Росія близька до мети, Україна далека від своєї, а розсудливою стороною виглядає Москва. Однак це хибне уявлення про позиції сторін.
Після повномасштабного вторгнення 2022 року Україна справді вважала, що війна закінчиться лише тоді, коли росіян виженуть повністю. Так було й у 2023 році, коли великий контрнаступ не вдався. Після цього риторика змінилася. Наприкінці 2024 року президент України Володимир Зеленський чітко дав зрозуміти: війна може закінчитися, навіть якщо частина країни лишатиметься окупованою.
Визнати ці території російськими Київ не може. Але зупинити бої, залишивши їх під контролем Росії, Україна готова. Це означає, що Київ погоджується: найближчим часом повернути ці землі не вдасться. Така позиція Києва вже майже два роки. Саме тому Україна швидко погодилася на пропозицію Трампа 2025 року про припинення вогню вздовж нинішньої лінії фронту, від якої можна було б почати переговори. Дивно, що журналісти знову й знову питають Зеленського, чи готовий він на угоду без повернення всіх земель. Його «так» щоразу подають як сенсацію, хоча нового в цьому нічого немає.
Для Києва втрата територій тісно пов'язана з гарантіями безпеки для решти країни. Україна хоче бути певною, що це остання війна й Росія не повернеться за кілька років. Без надійних гарантій вона не зупинить війну.
У Москви інша позиція. На Заході часто вважають, що Путін хоче решту Донбасу, а тоді погодиться на мир. Але він цього ніколи не казав. Путін казав інше: якщо Україна віддасть решту Донбасу, Росія готова зупинити вогонь на час переговорів про решту її вимог. Тобто Донбас — лише перший крок.
Ці вимоги Путін виклав у червні 2024 року на засіданні в МЗС Росії. Досі на нього посилаються і він сам, і міністр закордонних справ Сєргєй Лавров та інші російські високопосадовці. Україна має віддати решту Донбасу, а також ті частини Запорізької й Херсонської областей, які ще не окуповані, бо Росія вже формально оголосила ці області своїми. Вона також має стати нейтральною, без гарантій безпеки ззовні, пройти «демілітаризацію» й «денацифікацію». У російській термінології це означає обмеження чисельності української армії та нову проросійську владу в Києві, тобто зміну режиму.
Окремо Москва висуває вимоги до європейської безпеки загалом. Саме це вона називає усуненням першопричин конфлікту. Кремль хоче, щоб великі держави — Росія та США, які він вважає господарями Європи, — домовилися про поділ континенту на сфери впливу. Москва прагне повернути НАТО до стану середини 1990-х. Докладно вона виклала це ще 2021 року, до повномасштабного вторгнення, і досі посилається на той перелік, коли говорить про поступки, яких чекає від Альянсу.
Україна пропонує заморозити фронт і обговорити гарантії безпеки для решти країни, щоб Росія не могла відновити війну за кілька років. Росія вважає нинішню ситуацію неприйнятною: вона хоче решту Донбасу, ще й частини двох областей, проросійську владу в Києві та зовсім іншу архітектуру безпеки Європи.
Багатьом це здасться перебільшенням: нібито Путін не може цього хотіти. «Так, це божевілля, але Путін справді такий божевільний», — сказав Нільсен.
Частина західних скептиків закликає прислухатися до Росії, а сама ніколи не вслухалася в її слова. Кремль не приховує цілей і прямо називає поступки, яких чекає від Заходу. Тож аргумент скептиків тримається на припущенні, що слова росіян серйозно сприймати не треба. Це зверхнє ставлення, ніби до дітей: мовляв, ми краще за росіян знаємо, що вони мають на увазі.
Дехто скаже, що це лише торг і Росія не очікує отримати все. Припустімо. Тоді слід вирішити, які з цих поступок мають зробити Україна та Європа і де проходить компроміс «50 на 50». Така розмова абсурдна, але й суто гіпотетична: угоду має прийняти й Україна, а НАТО за неї рішень не ухвалює.
Навіть якщо обидві сторони готові до компромісів, вони по-різному бачать можливу середину. До того ж не збігаються в тому, хто з ким і про що має домовлятися. Для Києва це переговори з Москвою: треба знайти середню точку між вимогами Росії й побажаннями України. Результатом, найімовірніше, стали б заморожена лінія фронту й переговори про гарантії безпеки для решти країни. Для Росії ж це переговори зі США. Вона шукає середину між своєю та американською позицією щодо Східної Європи. Тож мінімум для Москви — щоб їй дісталася вся Україна, а справжній торг піде про те, що вона отримає ще.
Путін розраховує добитися цього за столом переговорів. «Йдеться не про Донбас, а про половину Європи», — наголосив Нільсен. Він не вірить, що європейцям і американцям вистачить рішучості й політичної волі довго підтримувати Україну. Путін і не вважає, що Європа на щось впливає, тож домовлятися збирається зі США.
Тому будь-яка угода, прийнятна для Путіна, означатиме щонайменше капітуляцію України й навіть більше. Україна не припинить боротьби найближчим часом. У США та Західній Європі йдеться не про те, чи хочуть вони завершення війни, а про те, як вона триватиме далі: далі підтримувати Україну чи залишити її сам на сам з агресором. При цьому слід пам'ятати, що цілі Путіна виходять далеко за межі України. Заходу вигідніше допомагати Києву так, щоб війна врешті закінчилася на умовах, набагато ближчих до українських, ніж до путінських.
Трамп після зустрічі з російським посланцем Кірілом Дмітрієвим заговорив про «велику угоду», яка, можливо, стосуватиметься всієї Європи. За оцінкою CNN, така пропозиція може лише заохотити Путіна до ескалації війни.
Тим часом голова Служби зовнішньої розвідки Рустем Умєров після консультацій у Брюсселі заявив, що гарантії безпеки мають бути дієвою системою, а не політичною декларацією.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга розповів, що Зеленський готовий обговорювати з Путіним і територіальне питання. Сам Зеленський раніше вперше допустив розмову про безпекові гарантії для Росії, але лише після того, як будуть враховані потреби України.