Українському інституту національної пам'яті вже 20 років

   Учора в Києві відбувся Форум з нагоди 20-ліття Українського інституту національної пам'яті. Виступив третій Президент – Віктор Ющенко. Справедливо, бо створення Інституту саме як центрального органу виконавчої влади та виведення  політики національної памʼяті на державний рівень – його ідея.
   В'ячеслав Кириленко, екснардеп кількох скликань, "УП".
   Зараз це може здивувати, але для України зразка 2006 року реалізація такої ідеї була, сказати б, безпрецедентною управлінською зухвалістю. Судіть самі: більша частина парламенту – партія регіонів, комуністи та інші проросійські сили, порядок денний більшості мас-медіа формує росія та її місцеві проксі, щодо будь-якої ініціативи Президента одразу розпочинається жорстка кампанія дискредитації. І не зважаючи на це, Ющенко офіційно доручає уряду створити УІНП!

   Я працював тоді на посаді віце-премʼєра з гуманітарних питань в уряді Юрія Єханурова (який, до слова, офіційно затвердив стратегію переходу до безкредитних відносин з МВФ, а справу УІНП підтримував цілковито) і безпосередньо займався реалізацією цієї ідеї. Та навіть у тому уряді були колеги, які не підтримували ідеї створення УІНП як органу влади – хто з бюджетних, а хто і зі світоглядних міркувань.

   Як на мене, вирішальною у політично непростому процесі створення Інституту стала згода славної памʼяті академіка Ігоря Рафаїловича Юхновського його очолити. Його авторитет, глибока, але спокійна українська переконаність, чинили вплив навіть на затятих опонентів. Словом, знаменита постанова уряду N764 від 31 травня 2006 була схвалена й УІНП створено.

 Тож росія та її прихильники змогли змінити напрям діяльності Інституту лише 2010-го після перемоги януковича, позбавивши його статусу ЦОВВ та перетворивши на науково-дослідну установу. А немає урядового органу – немає і державної політики національної памʼяті.

   Взагалі ж, прийшовши до влади, регіонали сконцентрували удар по трьох напрямках: Київський Патріархат, Києво-Могилянська академія та УІНП. Вони вважали, що знекровивши ці три інституції, завдадуть українській справі незворотньої шкоди. Ну а фінальним ударом мав бути "закон Колєсніченка-Ківалова", який хоч і було прийнято з допомогою фальсифікацій, однак виявився він Пірровою перемогою, яка кардинально наблизила крах режиму януковича. І одним із перших рішень нової української влади після Революції Гідності стало відновлення діяльності УІНП як урядової структури.

   Долучаюся до привітань усім причетним до справжньої роботи УІНП. Вітаю команду, яка працює сьогодні: друзі, попереду у вас ще ой як багато роботи. Наснаги вам на її здійснення.